Втомленi гори - Страница 26

КОЛИСЬ І Я БУВ МОЛОДИМ
Колись і я був молодим,
Хоч в це вже важко і повірить,
І плентавсь теж було, як дим
То до Тетяни, то до Віри.
О, як хотілось цілувать
Як джміль під сонечком квасолю,
Щоб як прийдеться помирать –
Не нарікать тоді на долю.
І хай в той час я був дурним
Та чхав тоді на заборони,
Бо я тоді ще всіх любив
Й не знав неписані закони.
Та як би я хотів, простіть,
Щоб повторить все те спочатку:
І щоб від дотику тремтіть
Й тебе любить, як шоколадку.
13. 1.1998 р.
ЛЮБЛЮ ЖИТТЯ
В житті людей приходить час
Космічних трас,
Ніби в останнє кожен раз
Дивлюсь на вас.
Впиваюсь поглядом очей,
Немов кігтями, в стан.
Люблю жінок, люблю я фей,
Люблю я океан.
Сміється Місяць над горою,
Дрімає гай,
Якщо прийшла в цей світ, кохана,
То не дрімай.
Не жди того, чого не буде,
Чого не має, не шукай.
Хвали Богів, що люблять люди,
І поки є що – то й давай.
1.6.1999 р.
ЧОМУ ТІКАЮ З ДОМУ
Все життя я тобою гордивсь
І здавалось, тебе я обожнюю,
А сьогодні, коли одруживсь,
Я готовий чомусь бути з кожною.
Ти не знаєш, кохана, чому,
Ну чому я втікаю із дому?
Бо в цім домі, пробач ти мені,
Я, здається, не треба нікому.
Ще багато хотів я сказать,
Але більше нічого не стану.
Як тебе б я хотів ще любить,
Як Євгеній Онєгін – Тетяну.
13.1.1998 р.
СОНЦЕ СВІТИТЬ
Над полями Сонце світить,
Вітер гне калину,
А дубок схопив берізку,
Як юнак дівчину.
А вона то вправо, вліво
І до нього: не чіпай!
Тільки ясен все те бачить
І сміється на весь гай.
26.6.1999 р.
ГІТАРА СЕМИСТРУННА
Ніжний голос заснуть не давав,
Цілу ніч на гітарі я грав –
Всіми струнами і аккордами,
Поцілунками і кросвордами.
Ти гітара моя семиструнна –
Повногруденька, повнолунна –
Як давно я чекав цеї миті,
Щоб зустрітись у нашому житі!
19.1.1999 р.
ЛЕГЕНДА І КОСАРІ
/триптих/
Косарі – ніби ключ журавлиний,
Тільки коси в руках замість крил,
Косять в лузі траву на долині,
Підрізаючи гордий ковил.
Розмахнуться направо, наліво,
Ой! Яке ароматне сінце
Перемішане з Сонцем ігривим
І з веселим живим вітерцем!
Кажуть: люди в косу вклали розум,
В душі людям вселив хтось любов,
Щоб могли кожен день люди в росах
Провіряти любов до дібров.
А навколо з трави перепілки:
– Хвіть пііть, хвіть пііть, йдіть сюди.
І спішать на той клич косарі всі,
А за ними покоси-сліди.
А як вечір до хлопців приходить,
Щоб натомлених з лугу забрать,
То ті хлопці сміються, жартують,
Тільки втомлені коси мовчать.
Косарі сіли в полі спочити,
Щоб послухати пісню полів,
А навколо таке все чарівне,
Ніби казка з’явилась з віків.
В лузі квіточки дишуть медами,
Є для бджілок в них свій коровай,
Обнімаються квіти з вітрами,
Ніби кажуть: ми ось, вибирай.
І вигукує все в тому полі,
Хтось викрикує, хтось шепотить,
І сміються веселі тополі,
Ніби хочуть весь світ полонить.
А як ніч рукавами з лахміття
Виглядає із вікон сільських,
Пропливають над полем століття
Мільярдами зір чарівних.
А за ними, немов по команді,
Чути звуки над полем нічні.
Закривають на вікнах всі ставні,
Всі, хто вірить у духи земні.
А в пітьмі десь викрикує галка,
Поруч грає на скрипці цвіркун,
І виходить із жита Русалка
Й прямо в дім, де хлопчина-пустун.
Тільки він, захопившися грою,
Не помітив її, звісна річ,
А за нею чорти із Ягою
Шмигонули у хату під піч.
Так в дитинстві бабуся-сусідка
Таємницю ту відала всім,
Що живе Домовик десь, як дідько –
Волосатий, страшніший за грім.
А ми слухали те і одначе
Бігли в жито волошки зривать,
Бо хотіли Русалку побачить,
Що любила діток лоскотать.
Отоді ми якраз і навчились
Самих себе, як сталь, гартувать,
І нікого в житті не боялись:
Загартованих – не залякать!
А тепер хочу, друзі, додати:
Хто боїться легенд старини,
Ті ніколи народ не прославлять,
Хоча б як намагались вони.
А хлопчині, що з страхом боровся,
Б’ю уклін свій сьогодні до ніг,
Хто б за правду тоді заступився,
Що б свій страх він був не переміг.
3.2.1970 р.
ЩАСЛИВИЙ ТОЙ КРАЙ
Щасливий той край, де гуляють дощі,
Ростуть там дерева, і трави, й кущі,
І дітки стрибають, і бджілки гудуть,
Й дівчата співають, бо хлопці їх ждуть.
21.6.1999 р.
КОМУ ЩО ВИПАДЕ
У світі вірні є й повії,
Кому в житті як пошастить,
Отож, чи варт втрачать надії?
Тут головне не тре’ спішить.
Спочатку ти піди з одною,
Потім до іншої піди,
Але ні першій, ані другій
Відразу правди не кажи.
Є у світі вірні і повії,
Що кому приписано в житті,
А тому не варт втрачать надії,
Якщо є дияволи й святі.
Хтось із двох – та душу заспокоїть,
Хтось із двох – однак не підведе,
Бо якщо ти в Бога втратиш віру,
Так і знай – диявол підбере.
Як зникає совість – й честь зникає,
Ну а тим, хто совість загубив,
Певно їм байдуже з ким... кохатись.
Тільки б хто роботу ту робив.
І хоч тих, хто любить, – тих не судять,
А можливо, це й не нам судить,
Але все ж, якщо себе ти любиш,
Як же можеш інших ти ганьбить?
Як зникне совість – й честь зникає,
Та в тих, хто совість загубив:
Людини там уже не буде,
Хоч би і сотні років жив.
23.10.1998 р.
КУРОЧКА
Ну ж і дівка! Ніби курка –
Цілий день сокоче!
Куди хлопці й та за ними,
А каже: не хоче...
28.3.1998 р.
НІБИ І НЕ ЖИВ
Як би я хотів тебе кохати
І за руки лагідні тримать,
І з тобою зорі рахувати,
Поки ще берізки шепотять.
Цілувать, голубить, обнімати
Й кожен раз, немов в останній раз,
Знала б ти, як хочеться кохати,
Коли зорі дивляться на нас.
Хочеться голубити і ніжить,
Ніби хтось взяв – й душу підмінив,
Може це уже моє останнє літо,
Ну а я ще ніби і не жив.
Ще не жив, не розважавсь, не ніживсь,
І тебе, як слід не долюбив,
Тільки й знав роботу та роботу,
Бо усіх так Сталін нас привчив.
А коли сьогодні схаменувся –
Коник мій кохання відскакав,
А для кого ж я тоді старався,
І пісні для кого ці писав?
А тому сьогодні я звертаюсь
До отих, що можуть ще кохать:
– Люди добрі, прошу, не дрімайте,
Бо любов не стане вас чекать.
А тому до тебе я звертаюсь,
Любий друже, і запам’ятай,
Що якщо любити сам не зможеш,
То хоч іншим ти не заважай.
1.10.1998 р.
КОЛИ ДО МЕНЕ ДОТОРКАЛАСЬ
На цьому ліжку ти лежала
І ми кохалися всю ніч,
І спать мені ти не давала,
Й була розпечена, як піч.
Не знаю, де ту силу брала,
Не знаю, звідки той вогонь,
Та як до мене доторкалась –
Не знав, куди дівать долонь.
3.3.1998 р.
НЕРОЗГАДАНА ІСТОТА
Дивний світ, незрозумілий.
Скільки років я живу,
А жінок не розумію –
Ні чужих, ані свою.
Як чужій щось ніжне скажеш –
Бідна жінка аж тремтить,
А своїй усе те саме –
То тебе готова вбить.
Я стою на перехресті
І не знаю, що робить?
Вліво підеш – обпечешся,
Вправо підеш – будуть бить.
Пригорнешся до своєї –
То кричить: – Не заважай!
А як прийдеш до чужої,
То кричить: –Іще давай!
Що воно, скажіть, за диво,
Що чужа завжди, як мед,
Все що хоч роби ти з нею,
Хоч на тиждень наперед.
Все що хоч роби ти з нею –
Їй нічого не болить...
А свою візьмеш за... плечі –
Ніби змій морський сичить.
Все що хоч роби з чужою,
Хоч до рани прикладай,
Мов не жінка то, а свято,
То ж який ще треба рай?
Тож і думаю порою,
Чи не краще мать чужу?
Ще ідеш – розставить ноги
І шмаляй, немов козу.
А дідусь, що йшов з роботи
Підійшов до мене в гай:
–Хочеш, щоб своя любила, –
Менше їй ти потурай.
13.3.1998 р.
СИГНАЛ ТРИВОГИ
Сам був юним і я знаю:
Пристрасть важко зупинить,
А тому не варто хлопців
В цьому "злочині" винить.
Бо у всьому винуваті
Ті спокусниці-дівки,
Що спіднички так нацуплять,
Що її не обійти.
А коли сигнал тривоги
Хлопцю подало дівча,
Хай тоді поширше ноги
Й не кричить, як порося.
27.4.1998 р
ЯКЩО ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТЬ
Що уже про старість говорити,
Якщо тіло там і там щемить,
Очі ще стараються сміятись
Та душа, як потяг верещить.
Верещить, немов на повороті,
І чиїсь відстукує літа,
І хоч я не Плющ й не Паворотті,
Але я любив й люблю життя.
Щастя людям на сто літ дається,
А тому відразу все не жни,
Пий його по краплі, поки п’ється,
Й якомога довше розтягни.
А як хочеш жить до сотні років,
То в житті забудь ти про казки,
Й пам’ятай, що всі жінки, як кішки,
І у всіх – однакові дірки.
8.10.1998 р.
ДОПОМОЖІТЬ НЕЩАСНОМУ
– Як же сумно і самотньо
Стало жить,– сказав Максим.–
Як є чим і є на чому
Та нажаль, – немає з ким.
27.7.1997 р.
НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЛЮТИЙ
Наближається лютий –
Людоїд, людожер,
І бубнявіють дужче
Душі злих ненажер.
І сопуть ті "нещасні",
Як в степу бабаки
Ті, що тільки те й роблять,
Що трамбують мішки.
Наближається лютий –
Бокограй, бокогрій,
З кожним днем ніч хоч більша,
Але менше надій.
Скрізь вже люди похмурі,
І кого вже винить,
Що на нашій Вкраїні
Не дають чесним жить?
Не пройде і трьох років,
Як почнем ми кричать,
І пройдисвітів станем
Ми на ви величать.
А тому схаменіться!–
Як казав наш Кобзар –
Поки ще українців
Не везуть на базар.
28.1.1998 р.
ПУХНАСТІ НЕБЕСА
Зверху небо, знизу килим
І пухнасті хмарочки,
От вже де краса Господня –
Ясний Місяць, зірочки.
І над цими хмарочками
Я лечу, неначе птах,
Залишивши за собою
На землі свій вічний страх.
Розум нас підняв над світом,
Як пушинку в небеса,
Ну хіба ж це є не диво?
Це хіба не чудеса?
3.8.1998 р.
ЧОМУ МЕНЕ ТИ НЕ ЦІЛУЄШ?
От-от душа піде у вічність,
Звідки до мене і прийшла
І хоч живу я, як у січні,
Та вірю, що прийде весна!
От-от наш час, моя кохана,
Відкукурікають півні,
І вже на нас ніхто не гляне,
Тоді, чому такі дурні?
Чому ж мене ти не цілуєш?
Чому ж... винця ти не даєш?
Чи може думаєш, в цім світі
Ти щось пристойніше знайдеш?
О ні! Ніколи й не надійся,
Що хтось від мене кращий є,
Адже в мені ота краса вся,
Що спать дівчатам не дає!
23.1.1998 р.
ЯКБИ НЕ ГРІХ
Боже мій! Яке життя жорстоке,
Скільки в ньому горя і тривог,
І чому за гріх Адама й Єви
Мусить відбуватись весь народ?
Адже Бог усе мав передбачить,
Що до Єви прийде сатана,
Адже у раю були мужчини,
Ну а Єва то була одна?
Боже мій! Яка несправедливість,
І усе виною, бачте, гріх,
А щоб Єва в час той не згрішила,
Вибачайте, хтоб продовжив рід?
А ще кажуть, що людина вічна,
То напевно, все-таки брехня,
Бо в раю, що б Єва не згрішила,
Хто-зна чи на світі був би я.
29.10.1998 р.
НЕ ТІ ЦИПОЧКИ
Це не ті вже ципочки
І не ті жінки,
Що колись пускали
На ставку вінки.
Не про тих я бджілочок,
Не про тих пишу,
За якими Місяць
Бігав по селу.
Ну а зараз виставить
Жіночка пупок,
Мов кричить-гукає:
Я – твоя, браток.
Не про цих вертихвісток
Хочеться писать,
Але де, порадьте,
В світі кращих взять?
26.8.1999 р.
ЖАЛІЙ БАТЬКІВ
Тільки тоді, коли життя
Лице людині переоре,
Тільки тоді вона збагне,
По чім фунт радощів і горя.
Тільки тоді вона збагне,
Коли в житті не стане мами,
І лишиться вона сама
З своїми власними думками.
Бо як не стане вже батьків,
То так і знай: твоя вже черга,
Отож, жалій, жалій батьків,
Не дай раніше часу вмерти.
3.9.1999 р.
ЯКЩО НЕ ГОРИТЬ
– Як у тебе не... горить –
Що з тобою говорить?
То ж не мильсь, не буде діла,–
Куму мовила Таміла.
28.3.1998 р.
ПРОЩАЛЬНИЙ ПОДАРУНОК
Отой прощальний поцілунок,
Який мені подарувала,
Він був як справжній подарунок,
Яким мене причарувала.
О, жіночки, о жіночки!
Які слабкі ви й самобутні,
Та не були б такі слабкі –
То й не були б такі могутні!
8.9.1999 р.
ЛЮБОВ І ГРІХ
Любов і гріх – хіба не дивно,
Що зло й добро у парі йдуть.
І спробуйте добро відняти –
Як зникне й зло.От в чім вся суть.
Тому ото я і міркую:
– То як же жить чоловікам,
Адже, чим краща в світі жінка –
Тим більш привабливий капкан.
24.10.1998 р.
ПОВНОЛУННЯ
Хто на небо те дивився,
Як в її халат розкрився?
І у сутінках вікна
Появлялася... вона.
Й так у хаті світло стало,
Що у хлопця тут же встало.
7.2.1999 р.
ДУША – УРАГАН
У дівчини не душа – ураган,
Небо блискавок, вогню – океан,
Тільки жаль, що не мені її любить,
Бо до чого не торкнешся, то у мене все болить.
7.9.1999 р.
ЯКЩО НАЙНЯВСЯ
Яка досконалість, о, Боже! –
Її грудоньки, її стан,
А квітка, що нас притягає.
Не більше, як справжній капкан?
А ввійдеш в той сад насолоди –
Блаженствуєш, стогнеш, ревеш,
І вас не лякають вже роди,
Як в ту колію попадеш.
І що то за диво природи?
Ну, був би піон чи женьшень,
А то якась смужка шовкова,
Що вас лихорадить весь день.
І будеш в тій смужці кохання
Весь вечір, всю ніч, все життя
Шукати свої там бажання,
Шукати свої почуття.
Бо так хоче жінка, юначе,
А ми в неї вічні раби,
Бо ми ніби наймана сила,
Отож, як найнявся – роби!
Бо всі ми міркуєм: схопили
За бороду те божество.
Насправді ж воно нас схопило,
І в світ своїх мрій повело..
Насправді ж їй треба та... сила,
Якою Геракл покорив,
Коли пятдесят царських доньок
За нічку одну всіх покрив.
Отож, не шукай в цьому світі
Якийсь невідкритий ще рай,
І поки вас хоче кохана –
Цілуй ти її і кохай.
22.6.1999 р.Оригинальный текст книги читать онлайн бесплатно в онлайн-библиотеке Knigger.com