Втомленi гори - Страница 25

ТИ Ж МУЖЧИНА ТАКОЖ...
Хай говорять, ніби
Там, де жінка – гріх,
Та за цю їх "ваду"
Ми і любим їх.
Варто лиш почути
Їхній голосочок,
Як усі мчимось ми,
Ніби на медочок.
Я не стану стверджувать,
Що ті варті того,
Щоб за них у пеклі
Буть за посильного.
Та, якщо на світі
Кращих їх немає,
Так якого... й справді
Нам потрібно раю?
Хто-зна, в чому істина?
Важко це сказати,
Але як же фею
Можна не кохати?
А тому сьогодні
Я благаю: Боже!
Ти прости їй гріх той,
Ти ж мужчина тоже...
15.2.1999
ЯК ЖЕ НАМ НЕ ЦІЛУВАТИСЬ?
Як же нам не обніматись,
Як же в світі не любить,
Як же нам не цілуватись,
Як душа вогнем горить...
27.4.1998 р.
ТАК ХОЧЕТЬСЯ...
Так хочеться кохатися з тобою,
І руки твої взяти у свої,
І там, де жито шепчеться з вербою,
Їх цілувать, як Сонечко гаї.
27.7.1998 р.
БОЖА МОВА
Той, хто хоче з Богом
Вік вести розмову,
Той повинен вивчить
Справжню Божу мову.
Бо вона єдина
Й всіх вона єднає,
Бо чарівне слово –
Меж воно не знає.
І не лише людям,
Навіть і тварина –
Варт їй посміхнутись –
Й та також щаслива.
Бо отим камінням,
Що на когось "грянеш",
Не сьогодні – завтра
Й сам себе пораниш.
11.2.1999 р.
ЧОРНЕ Й БІЛЕ
Жінка – це спекотне літо,
Це відомо всім панам.
Радує весняним цвітом
І належить тільки нам.
Очі жінки – то, як зорі,
А на місячні кільця
Варто лише задивитись –
Заїкаються слівця.
Все у ній найкраще в світі –
Найсолодше всяких мрій
І заодно все найгірше
Ви також знайдете в ній.
Так що, брате, годі мимрить,
Годі квіточки шукать,
В кожній жінці – чорне й біле,
Це вже, що зумієш взять.
16.2.1998 р.
БОЖА ЩЕДРІСТЬ
Гриць до жіночки: – Кохана,
Звідки щедрість в тебе, мем?
Та на Гриця подивилась:
– Нам Бог дав і ми даєм.
А чого б його жаліти,
В рай її не забереш,
То ж хто хоче і ще може
Хай її сьогодні теж.
3.7.1998 р.
У БОГА МІЛІЬЯРДИ ВУХ
У Бога мільярди вух,
Стільки очей, і стільки рук,
Тому із Богом не жартуй,
А краще душу ти рятуй.
3.7.1998 р.
КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЗРІЛІСТЬ
Коли дозріває дівча молоденьке,
Не втримає батько, не втримає ненька.
І що б не казали у той час ви їй –
На думці у неї – Грицько чи Матвій.
Отож, моя мила, іди й не барись,
Бо так вже не буде, як було колись.
Бо все має час свій і має свій вік
Й про це знає ненька і нень-чоловік.
21.8.1999 р.
ЯКЩО ВМІРУ
Якщо хочеш довше жити –
Менш жінок старайсь любити,
Бо любов хоч й гарне діло,
Та тоді – як все це вміру.
13.6.1999 р.
ІВАНУШКА, РАДІЙ!
Ти, Іванушка, радій,
Що живеш серед повій,
То хоч будеш, хлопче, знати:
Сам не будеш сумувати.
14.6.1999 р.
НАДУХАНА
Ну ж і надухана, ну ж і напахана,
Мов троянда серед дібров.
І хоч знаю, що ти всіми трахана,
Та і я, бач, до тебе прийшов.
Дуже глянуть хотів я на тебе,
На сідниці твої, грудочки,
Чи то й справді така ти чарівна,
Чи то хлопці такі дурачки?
24.8.1999 р.
Я ВЕСЬ В ТОБІ
Я весь в тобі, як вітер в полі,
Як промінь Сонця в вітах верб,
Я зливсь з тобою в одну долю,
Як з молотком радянський серп.
Й нарешті – тиша… Й важкий подих
Мене виводить з забуття,
Невже це й справді є те диво,
Яке дарує нам життя?
12.8.1999 р.
ВЕРСТАТ
Хлопці зупиняються:
– От де благодать,
Ну навіщо феям
В полі працювать?
Як у них і грудоньки,
І такий верстат...
От би на тих грудоньках
Дівчинку б зверстать.
9.9.1998 р.
НІБИ БУЛО УСЕ ЦЕ ВЧОРА
Так, як колись – як жив ще батько –
І досі віволга співає,
Як раз в той час, як у садку
Черешня й вишня дозріває.
І я пригадую той час,
/Бо ніби все було це вчора/,
Й не віриться, що був малим
І ти була, немов Аврора.
10.6.1999 р.
СВОЇ НАБРИДЛИ
Знаю, вам свої набридли
Верхові кобилки,
Тож і ходиш заглядаєш
На чужі задвірки.
Бо вам треба нові й нові
Чарівні Оксани,
А працюють хай Степани,
Та дурні Івани.
Бо вам треба, дорогенькі,
Феї та борделі,
А мені шматочок неба
Та своя в постелі.
15.2.1999 р.
ДІВОЧЕ ПОВНОЛУННЯ
Коли цвіте краса дівоча
І йде по полю ясним днем,
О, як на неї глянуть хочу,
Й її зігрітися вогнем!
Скупнутися у повнолунні
Її невимовних щедрот
І запахом її кохання
Дихнуть тоді на повний рот.
І ніби в лісі до берізки,
Припастись до її тепла,
Бо кращого нічого в світі
Ще нам природа не дала.
27.4.1998 р.
Я ДІВЧИНА НЕБАГАТА
Я дівчина небагата,
Все багатство – батько й мати.
А не дай Бог ті помруть,
На панель прийдеться дуть.
От таке життя дівоче,
Всі її... хто тільки хоче.
16.8.1999 р.
КОЛИ КРИЧИТЬ ДУША
Таких, як в вас солодких губок
Я ще в житті не цілував,
І слава Богу, хоч на старість
Що таке мед нарешті взнав.
Не знаю, сон це був чи правда,
Чи просто випадкова мить,
Але від того поцілунку
Ще й досі в пам’яті шумить.
Не знаю, що тепер робити,
Куди дівать той серця крик?
Був молодим – не вмів любити,
А зараз вмію – та не бик.
26.4.1998 р.
КОЛИ ЗІ МНОЮ ТИ ІДЕШ
Коли зі мною ти ідеш,
Серце все тік та тік,
Хтось любить спокій, тишу,
А я – гірський потік.
Гірський потік, гірський потік –
Це літо і весна,
Який біжить, який дзвенить,
Як пісня чарівна.
Люблю тебе, люблю тебе,
Люблю тебе життя,
Люблю, як небо голубе,
Як пісню солов’я.
23.1.1998 р.
КОЛИ ЗАКІНЧУВАВСЯ ДЕНЬ
Душа дівоча й слово Бог –
Для мене це як щось абстрактне.
Отож, що б тіла не було,
Як би з душею мав контакти?
Тому, як жінку Бог ліпив,
Почав її, напевно, з серця,
А щоб Адам її любив,
Зробив їй кругленькі стегенця.
Й нарешті, як Адам просив,
Аби не плутать з мужиками,
Прорізав щілинку він їй,
Ледь нижче пупа між ногами.
А потім дав їй грудоньки,
І так як день уже кінчався,
Він замість розуму їй дав
Ту штуку,звідки ти почався.
Тому ото і не секрет,
/Та все це буде хай між нами/,
Що жінка мислить не умом,
А тим, що в неї між ногами.
19.11.1998 р.
ЯК ТИ ДОМА
Ой, Світлано, ти Світлано,
Слів нема, щоб передать:
Як прихожу я з роботи
А ти хочеш обійнять,
То проходить тут же втома,
Десь зникає сум, журба,
Й слава Богу, що сьогодні
Не мішає борода.
7.2.1998 р.
ЗРІЛИЙ ПЕРСИК
Я вдячний вам за вашу щедрість
І за душевну доброту,
Що ви така, як зрілий персик
В своєму власному соку.
26.4.1998 р.
КАПІТАН І УРАГАН
Там, де ріс в селі каштан,
Стрів дівчину капітан.
Стрів дівчину капітан
І піднявся ураган.
Приспів:
Капітан, капітан,
Не дівчина – ураган.
Зупинився. Став стоїть,
Й так уже п’ятнадцять літ,
Перед ним шумить каштан
І душевний ураган.
Приспів все той же.
Думав зрушити він з місця,
Так над ним літає пісня.
Заіржали в серці коні,
А він й досі на припоні.
Приспів все той же.
Знов стоїть. Стоїть каштан
І лютує ураган...
Бунт такий в душі піднявся,
Що й каштан аж... захитався.
Приспів все той же.
Як хотів він відірваться,
Тільки як зробить це, братці?
Бо гарцюють в серці коні,
Він же й досі на припоні.
Приспів все той же.
6.1.1998 р.
АБИ ХИЛЬНУТЬ
Ти б подивилась, як літають бджоли,
І як хрущі над вишнями гудуть…
А ти біжиш все до Миколи,
Хіба не можна тут гульнуть?
19.6.1998 р.
ІДИ ВПЕРЕД!
Що вже пройшло – того не вернеш,
Минулий день спиши в архів
Так, як старі прогнилі верші,
Якими ти ловив лящів!
І йди вперед, не озирайся,
Поки зовсім не постарів.
16.6.1999 р.
ЯКЩО НЕ ПОВЕЗЕ
Якщо в житті не повезе,
Навіть любов на зло піде.
Візьмеш красиву – спать не будеш,
Це вже давно всі знають люди,
Візьмеш розумну і красиву –
Вважай, то жінка не твоя,
І будуть часто сниться сливи
І сльози ледве не щодня.
Візьмеш тупу – як Феська буде,
Тільки й повчатимеш всі дні,
Ото і всього будуть ГРУДИ,
І вічно болі головні.
А язикату – гірше грому,
Не дасть і слова вам сказать,
І буде вас весь день повчати,
Навіть тоді, як ляже спать..
Колись я думав, що кохання –
Щось неймовірне, так сказать,
Зараз скажу вам всім відверто:
Життя сімейне – мед і яд.
Але, якщо ти любиш мед,
Дивись, коли ідеш вперед,
Хай буде жінка і простенька,
Була б мовчазна й чепурненька.
Бо тих жінок, що більш мовчать,
І королі не проти мать.
14.6.1999 р.
ЗНІМУ СПІДНИЦЮ!
Питає жіночка у Гриця:
– У чім, скажи, твоя любов,
Що тільки й лізеш під спідницю,
Замість, щоб нарубати дров?!
– Якщо ти хочеш щастя мать –
Навчись ти ніжить і кохать.
А на дрова хотів я чхать...
Хіба нема кому... рубать?
Бо там, де жінка верещить,
Навіть із дому й кіт збіжить,
А той, хто любить й ще бажає,
Про того й Бог не забуває.
– Ну що ж,– сказала жінка Грицю,–
Тоді пішли, зніму спідницю. –
На все я згодна, та прости,
Тільки ти їсти не проси.
23.1.1998 р.
НАЙРІДНІША ПІСЛЯ ЖІНКИ
Я хоч тебе і ревнував,
Але на тебе покладався,
Та й як би знав ціну тобі,
Щоб кум тобою не пишався?
Так само й я куму хвалив,
Неначе циган свого воза,
Й кума сміялась на весь рот,
Й моя, немов до паровоза.
Його під мене підліза,
Немов під голуба голубка,
От що таке, коли чужий
Або чужа підставить губки.
І кум сміється, й я сміюсь,
Що кожна з них, немов лілея,
Кум задоволений і я,
Бо кожна з них – ну звісно, фея.
Такі вони, такі і ми,
Не варто тут робить погоду,
Що ми не можем без куми,
Бо без куми – це як без роду.
24.11.1998 р.
ХАЙ ШЕПОЧУТЬ ДІБРОВИ
Не пройде і сто років,
Як життя пролетить,
Відсміються кохані,
І гайок відшумить.
Тільки вічно над степом
Будуть мчатись віки
У незвідані далі,
В невідомі світи.
Тільки ми вже з тобою
Будем десь панувать,
Ну а поки живі ми –
Хочу ще цілувать.
Хай сміються діброви
І сичі реготять,
Я люблю тебе, люба,
І не хочу чекать.
7.2.1998 р.
З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ
Мурличе, ніби Котик – Холодильник,
Цілодобово пісеньки співа,
А я дивлюсь як хмарка, мов вітрильник,
Над Ірпенем поважно попливла –
Із Невідомого в Далеке Невідоме,
Під Місяцем, під Сонцем – ніччю й днем.
Отак і ми з тобою, дорогенька,
Колись в Майбутнє попливем.
7.5.1998 р.
ТРЕБА БРАТИ!
То весну, то літо –
Все життя чекаєм,
Як дівчина принца
У червоних штанях.
Не чекать, не спати,
А потрібно брати,–
Так казав мій батько,
І казала мати.
2.2.1998 р.
СПРАВЖНЯ ЧАРІВНИЦЯ
Що ти справжня чарівниця,
Тут вже нічого й казать,
Як змогла ти і старого
Навіть в себе закохать.
28.8.1999 р.
КОЛИ ПРИХОДИТЬ СТАРІСТЬ
Роки вже доходять до відмітки,
А душа ще каже:
– Ви заждіть!
І дозвольте збігать до Берізки
Й з нею ще хоч нічку пошуміть.
Пошуміть, поніжитись, поплакать,
Доторкнутись біленьких колін,
І її, як киценьку, погладить,
І почути з серця її дзвін.
І її весь вечір цілувати,
Боже мій! Ну що ми без беріз!
Ким би ми могли всі милуватись
І радіть, і ніжитись до сліз.
29.10.1988 р.
ЛИСТЯ – ЗОЛОТО
Листя вже з дубів летить,
Листя падає,
Тільки це уже мене
Більш не радує.
Боже мій! Яка краса
По-під хатою,
Тільки жаль, що це мене
Вже не радує.
Щось у мене у душі
Ніби сталося,
Бо писатися вірші
Пересталися.
Із душі моєї вже
Віє холодом,
Бо життя вже відліта
Листям-золотом.
6.8.1998 рОригинальный текст книги читать онлайн бесплатно в онлайн-библиотеке Knigger.com