В погонi за привидом - Страница 9

З Малиновкіним вони зустрілись біля камери для схову. Біля нього поблизу нікого не було. Переконавшись, що Малиновкін помітив його, Єршов пішов до приміщення камери для схову за чемоданом. Лейтенант, почекавши трохи, пішов за ним слідом. Біля вікна видачі вони обмінялись швидкими поглядами, і, коли кладовщик пішов за речами Єршова, майор передав Малиновкіну записку, в якій коротко повідомив про стан справ і просив подумати про можливість розміщення рації в кожусі мотоцикла. Доручив він також лейтенанту влаштуватися на квартирі де-небудь недалеко від Жовтневої вулиці і поцікавитися кондуктором Темірбеком. Чергове побачення майор призначив на завтра, опівдні, в міській їдальні.

Наступного дня, як було умовлено, Єршов пішов до міської їдальні, яку примітив ще вчора вдень. Ввійшовши до неї, він зразу ж побачив Малиновкіна, який влаштувався за столиком у кутку. Це місце було дуже вигідне: давало змогу спостерігати за всім приміщенням.

В їдальні було людно і майже всі столики були зайняті. Єршов пройшовся разів зо два по залу, ніби придивляючись, де краще влаштуватися. Офіціант мимоволі допоміг йому в цьому.

— Он вільне місце, громадянине, — кивнув він у бік Малиновкіна. — Якраз мій столик, так що обслужу вмить.

— От спасибі! — подякував Єршов офіціантові і попрямував до Малиновкіна. — Вільне? — запитав він лейтенанта, беручись за спинку стільця.

— Так, будь ласка, прошу вас! — привітно відповів Малиновкін. — Вдвох веселіше буде. Ось меню, будь ласка. Вибір невеликий, так що роздумувати немає над чим. Але повинен зауважити: годують тут ситно — учора тут обідав і вечеряв.

Так, розмовляючи про різні дрібниці, вони поступово перейшли до головного.

— Влаштувались? — запитав Єршов, пильно поглядаючи на всі, боки.

— Влаштувався, — відповів Малиновкін. — Але не на сусідній вулиці, а на вашій і навіть, більш того, буквально проти вашого будинку.

Помітивши, що майор трохи нахмурився, лейтенант зробив заспокійливий жест рукою:

— Ви не гнівайтеся! Все буде гаразд. Хазяйка моя — самітна жінка, тиха, глухувата; їй до мене ніякого діла немає. З тієї кімнати, у якій вона мене поселила, бачив я вас учора ввечері крізь вікно. Це дуже вдало, по-моєму. Завжди можна подати сигнал один одному, а то й перемовитися за допомогою умовних знаків. В будинку моєму тільки одне єдине вікно виходить у вашу сторону. А те, що я оселився тут, підозрінь не викличе. В зв'язку з будівництвом залізниці і різних підсобних підприємств у Перевальськ стільки народу понаїжджало, що немає будинку, де б квартирантів не було.

Єршов трохи подумав, зважуючи сказане лейтенантом, і вирішив, що справді, може не так і погано, що Малиновкін оселився недалеко від нього.

— Ну, а як щодо Темірбека? — спитав він лейтенанта, спостерігаючи за якимсь підозрілим хлопцем, що двічі пройшов мимо їхнього столу.

— Обережно навів про нього довідку у сторожа кондукторського резерву, — відповів Малиновкін, не дивлячись на майора і вдаючи, що розглядає картину на стіні. — Каже, що Темірбек тут уже майже три місяці. Спочатку десь на станції працював, а тепер кондуктором їздить. Підтвердив також, що він Аскару Джандербекову двоюрідним братом доводиться. Зараз цей Темірбек справді у поїздці перебуває… А тепер відносно рації Жанбаєва. З нею, по-моєму, теж все добре буде. Систему її я знаю: «Ен-БІ» — це. «Night-bird», тобто «Нічний птах». Розбирається вона не на дві частини, як ви вважаєте, а на чотири. Я передам вам зараз схемку, по ній ви зможете найакуратніше розташувати усе всередині мотоцикла. Користуватися рацією при цьому можна буде, не виймаючи її з мотоцикла. Я покладу схему в папку з меню. Ви візьміть його та поцікавтесь ще цінами обідів чи кондитерських виробів.

«Чудовий у мене помічник!» — тепло подумав Єршов.

— А як справи з вашою рацією, Митю? — спитав він лейтенанта, ховаючи в кишеню передану Малиновкіним схему.

— Все гаразд, Андрію Миколайовичу: у повній бойовій готовності.

— А чи не небезпечно буде вам працювати? Ніхто не зверне уваги?

— Можете не турбуватись: все продумано і передбачено!

Єршов мав уже можливість переконатися в спритності Малиновкіна і не став його ні про що більше запитувати.

— Ну, тоді зв'яжіться сьогодні з нашими, — наказав він, уявивши собі, з яким нетерпінням чекає повідомлення генерал Саблін. — Передайте коротко, як ідуть справи, і повідомте ще ось про що: знахідку я сьогодні зробив у погребі — за його обшивкою знайшов сейсмограф. Знаєте, що це таке?

— Прилад для запису землетрусів?

— Так, для реєстрації двигтінь земної кори, — підтвердив Єршов.

— Навіщо ж він йому потрібний? — не розуміючи, запитав Малиновкін.

У цей час вийшов з кухні офіціант з підносом, на якому стояли тарілки з апетитно пахнучим супом. Розмову довелося перевести на іншу тему. Але як тільки офіціант пішов, Єршов сказав замислено:

— Не тільки землетруси цей прилад реєструє. Ним можна і вибух зареєструвати.

З тону Єршова було видно, що питання про сейсмограф його дуже хвилює.

— Вибух? — здивувався Малиновкін і мимоволі здригнувся, похлинувшись супом. Відкашлявшись, він витер сльози, що виступили на очах, і знову спитав — Який вибух?

— Не можу поки що сказати який, — відповів Єршов, простягаючи руку за новим шматком хліба. — Можу тільки додати, що місце вибуху легко встановити, якщо мати не один, а декілька сейсмографів, розташованих в різних точках.

— Незрозуміло щось, — похитав головою Малиновкін. — Та навіщо йому, все це? Коли б він збирався що-небудь висаджувати в повітря — інша справа. Але для чого ж йому встановлювати місце вибуху?

— Поживемо — побачимо. — Майор відсунув порожню тарілку вбік. — А Сабліна ви сповістіть все-таки про цю знахідку.

Коли обід було закінчено, Єршов, перш ніж відпустити Малиновкіна, ще раз попередив його:

— Противник у нас страшенно обережний. Цілком можливо, що він стежить за нами або, може, тільки за мною поки що, тому конспірація повинна бути постійною. Ну, а тепер… бажаю вдалого радіосеансу. Не забудьте подумати і про систему нашого особистого зв'язку: оскільки вже вікна квартир наших розташовані так вдало — цим необхідно скористатись. Виходьте з їдальні перший. Я посиджу тут ще трохи.

Майор Єршов вийшов на вулицю хвилин через п'ятнадцять після Малиновкіна. Поблукав деякий час по місту, зайшов у міську бібліотеку, а потім на пошту. Був уже вечір, коли він повернувся на квартиру Джандербекова. Двері йому відчинив Аскар.

— А в мене чай скоро буде готовий, — весело сказав він, — Заходьте, разом повечеряємо.

Єршов подякував йому і пройшов до кімнати Жанбаєва.

Сівши за стіл і роздумуючи, як йому бути — йти до Аскара чи ні, майор почув скоро, як за дверима хтось обмінявся привітанням з хазяїном дому:

— Ассалам-алейкум!

— Огалайкум-ассалям!

А потім, коли довелося все-таки піти в гості до Аскара, біля дверей кімнати Темірбека Єршов почув монотонний голос:

— Агузо беллахі менаш-шайтан ерражім…

— Це брат молитву читає, — усміхнувся Аскар, який проводив майора до себе в кімнату, — старорежимна він людина. Знаєте, що таке «Агузо беллахі…» і так далі? «Благаю бога, щоб він зберіг мене від спокус шайтана». От що це значить. Смішно, правда?

— Чому ж смішно? — серйозно запитав Єршов. — Якщо людина віруюча, нічого в цьому смішного немає.

— Та я не в розумінні молитви, — розсміявся Аскар, і вузькі його оченята майже зовсім при цьому заплющилися. — Доки ж вірити в бога можна?

— Ну, це вже в якійсь мірі на вашій совісті, — усміхнувся і Єршов. — Ви людина культурна — перевиховайте його.

— Може кого іншого, а його не перевиховаєш! — переконано сказав Аскар, відчиняючи перед Єршовим двері до своєї кімнати. — Хотів його з вами познайомити — теж до себе запрошував. Так не пішов нізащо. Вечір сьогодні якийсь такий, що релігійній людині їсти нічого не можна. А сидіти за столом і не їсти нічого — спокуса дуже велика. Спеціально молитву читає з цього приводу.