В погонi за привидом - Страница 15

— Ви, залізничники, мабуть, по вантажах краще, ніж по газетах, читаєте, чим країна живе, га? — сказав Єршов, підводячись із східців ґаночка, на які присів під час розмови.

— Так, це ви вірно зауважили, — погодився Аскар.

І голос його прозвучав так щиро і просто, що Єршов подумав мимоволі: «А може, він і не зв'язаний нічим з Жанбаєвим?» Але зразу ж інший, тверезіший голос зробив висновок: «Страшенно хитрий, мабуть, цей Джандербеков. Знає Жанбаєв, кого в помічники підбирати. Він і про вантажі ці тому, мабуть, так детально мені розповідає, щоб я зміг все це Жанбаєву по радіо передати».

— Ну, я піду, попрацюю трохи, — сказав Єршов уголос. — Роздобув тут у вас у книжковому кіоску декілька цікавих брошурок.

Увійшовши в свою кімнату, Єршов передусім подивився на вікно будиночка, в якому оселився Малиновкін. Воно тепер знову було відчинене — значить, лейтенант вже повернувся з міста. Що він робить там у себе? Будує, мабуть, різні припущення — одні тривожніші від інших. Треба придумати якусь просту систему зв'язку, щоб в будь-який час інформувати Дмитра і давати йому завдання, не чекаючи зручного випадку.

Лейтенанта Малиновкіна у цей час турбували ті самі думки.

Він уже обміркував багато способів конспіративного зв'язку, але всі вони були дуже складні, а потрібно було придумати щось зовсім просте. Майор, мабуть, покладався на нього. Як же можна було не справдити його сподівань?

Сонце перебралось тимчасом на протилежний бік вулиці і освітлювало вікна будинку Джандербекова. Малиновкін добре бачив тепер освітлений сонячними променями стіл, за яким сидів, очевидно читаючи, Єршов.

Добре було б роздивитися, що там за книжка у нього в руках?

У Малиновкіна був з собою хороший польовий бінокль. Він швидко дістав його з чемодана і почав «підганяти» до очей окуляри.

Мутно-сіра пляма в лінзах бінокля поступово набирала чіткості і виразності. Спочатку він побачив тільки те, що було освітлене сонцем: голову Єршова, стіл, за яким він сидів, книги. Але коли Малиновкін придивився краще, він розглядів і стіни, обклеєні газетним папером.

На всякий випадок лейтенант вирішив затягнути на своєму вікні занавіски, залишивши тільки вузький отвір для спостереження.

«Цікаво, — думав Малиновкін, розглядаючи у бінокль обличчя майора, — яку це книгу він читає так уважно?»

Ніби у відповідь на його думки, Єршов трохи змінив положення, і Малиновкін зовсім ясно прочитав назву книги, яку майор тримав у руках. Незабаром він виявив, що може читати все, що надруковане крупним шрифтом в газетах, якими обклеєна кімната Єршова. Це наводило на думку про можливий спосіб зв'язку з майором, і, квапливо відклавши бінокль, Малиновкін почав роздумувати над тим, як сповістити про своє відкриття Єршова.

Кинути у вікно майору записку можна було тільки пізно ввечері або вночі, тим більше, що зараз був дома Джандербеков — Малиновкін бачив його недавно крізь вікно сусідньої кімнати.

Дмитро доти сушив голову над тим, як здійснити свій замисел, поки не настав час іти обідати. Тоді він зачинив вікно і вийшов на вулицю, вирішивши, що, може, зустріне Єршова у їдальні, хоч це було мало ймовірним, бо вони домовилися обідати в різний час, щоб не привертати нічиєї уваги.

Після обіду Малиновкін ще довго ходив по місту. А ввечері, коли Єршов вийшов з дому, Малиновкін обережно пішов за ним слідом на деякій відстані. Біля невеликого кафе на сусідній вулиці, де завжди вечеряв майор, Малиновкін прискорив ходу і, зіткнувшись з Єршовим біля самих дверей, передав йому записку з пропозицією нового способу зв'язку.

В кафе Єршов прочитав її. Дмитро писав дуже лаконічно: «З допомогою старика Цейса я читаю газети на стінах вашої кімнати. Можу прочитати і ще дещо. Зважте на це».

Єршов зрозумів: під «стариком Цейсом» лейтенант мав на увазі бінокль. «Мабуть, це непогано придумано», промайнула думка. Завтра ж він налагодить з Дмитром зв'язок. Правда, він буде одностороннім, але буде можливість принаймні в будь-який час дати завдання Малиновкіну.

Трохи повеселішавши, Єршов випив склянку кофе з булочкою і не поспішаючи повернувся додому. Аскар уже безтурботно хропів — завтра вранці йому треба було йти на роботу. Темірбек, якого цілий день не було дома, теж лягав спати в своїй кімнаті.

«І куди це завжди ходить ця похмура людина?» — подумав Єршов про кондуктора. Із слів Аскара, Темірбек неначебто ходив лікуватися молитвою у якогось ішана — духовної особи, яка приїхала з Аксакальська. Темірбек був релігійний і навіть побував колись у Мецці. Раніше «правовірні» шанобливо величали його «Темірбеком-хажі».

Майор переклав рацію з чемодана в речовий мішок і, як тільки Темірбек ліг спати, вийшов з дому. Роздивившись навколо, він повільно пішов між грядками до кущів глоду. Кущі були колючі, чіпкі. Майор подряпав собі руки і навіть обличчя, перш ніж влаштувався як слід. Рівно о дванадцятій рація була на прийомі.

Навкруги все було тихо. Тільки коники стрекотали в степу, що починався зразу ж за городом Джандербекова.

Звідкись прилетіли мошки з довгими лапками і судорожно закружляли по світній шкалі рації. Легкий теплий вітерець приносив змішані запахи квітів, овочів і якихось запашних трав.

Затамувавши подих, Єршов цілу годину просидів біля рації, прислухаючись до «ефірних шурхотів» у телефонах навушників.

Легка пружинна пластинка, що скріплювала телефони, поступово почала здаватися стальним обручем, який стиснув його голову, а у вухах то гуло щось, то настирливо дзвеніло, і весь час здавалось, що далеко-далеко ледве чутно попискує морзянка. Майор збільшував гучність прийому, зміщував візир по шкалі настройки то праворуч, то ліворуч, напружував слух, але морзянка від цього лише безслідно кудись зникала.

Єршов полював невловну морзянку доти, поки зрозумів, що вона йому тільки учувається від надмірного напруження і втоми. Тоді він вимкнув рацію. Сьогодні сеанс не відбувся. Чи відбудеться він взагалі? А що, коли Жанбаєв розгадав його і втік? Те, що він призначив йому нічні радіосеанси і дав позивні, очевидно, потрібно було тільки для того, щоб відвести очі, щоб виграти час і втекти далі від переслідування.

Наступного дня Єршов прокинувся о шостій годині ранку, як тільки Аскар почав гримотіти в кухні посудом, збираючись на роботу. Разом з ним вирушав кудись Темірбек. Єршов чув, як Аскар говорив з ним по-казахському. Діждавшись, поки вони вийшли з дому, майор схопився із свого дивана і почав великими літерами на великих аркушах паперу писати наказ Малиновкіну. На першому аркуші він повідомив його про результати зустрічі з Жанбаєвим і про невдалу спробу зв'язатися з ним по радіо минулої ночі. На другому було розпорядження лейтенанту навести якомога точніше довідки про хід будівництва залізниці та вантажі, що йдуть на його адресу. Необхідність поїздки на дільницю головних робіт центральної траси лейтенант мав вирішити сам. У цьому випадку йому наказано було звернути увагу на місцевість — наскільки прохідна вона для мотоцикла.

Вікно Малиновкіна відкрилось рівно о сьомій ранку. Через деякий час Єршов розчинив своє. Потім він одійшов від нього в глибину кімнати і трохи підняв угору списаний аркуш. Він тримав його так доти, поки Малиновкін не відсунув занавіску на своєму вікні, даючи цим знати майору, що він усе прочитав і чекає дальших вказівок. Тоді Єршов підняв другий аркуш паперу і, діставши від лейтенанта умовний знак, що той все зрозумів, з полегшенням зачинив вікно і пішов у двір умиватися.