Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах - Страница 35

Бальзак, — сказав він, —

Художник С.

був одним із перших поміж

Яковлєв.

великих, одним із кращих

Портрет Оноре де

Бальзака.

191

поміж обраних. Усі його твори створюють єдину кни-

гу, повну життя, яскраву, глибоку, де рухається і діє

уся наша сучасна цивілізація, яка втілена в образах,

цілком реальних, але овіяних тривогою і жахом. Тво-

ріння, яке він нам залишив, — величне і довговічне, ... ,

з вершини якого відтепер буде сяяти його слава!»

Твори Бальзака стали відомі в Україні у 30-х роках

19-го століття, багато з них перекладені на українсь-

ку мову. У Верхівні, в будинку, де жив письменник, у

1959 році створена кімната-музей. Його ім'ям названа

одна з вулиць Києва.

200-річчя від дня народження письменника від-

значено українською поштою випуском марки з пор-

третом Оноре де Бальзака, факсиміле його підпису та

зображенням костьолу Святої Варвари в місті Берди-

чеві, а також конверта «Перший день» із портретами

Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської.

192

КАРЛ БРЮЛЛОВ

(1799 — 1852)

російський живописець

Моє життя можна порівняти

зі свічкою, яку палили з обох кін-

ців, а посередині тримали розпе-

ченими щипцями.

Карл Брюллов

Видатний

російський

живописець

французько-

го походження Карл Пав-

лович Брюллов увійшов в

історію України як людина,

яка брала діяльну участь у

визволенні з кріпацької не-

волі Тараса Григоровича

Шевченка, майбутнього ве-

ликого поета і художника,

пророка української нації.

Карл

Брюллов

народив-

ся

в

Петербурзі

23

груд-

ня

1799

року

в

родині

ака-

деміка

орнаментальної

ску льптури Павла Івановича Брюлло. Предками ро-

сійських Брюлло були французи. Прадід Карла Ґеорґ

Брюлло приїхав в Росію у 1733 році.

193

Семеро дітей Павла Івановича мали гарні художні

здібності, двоє з них — Олександр86 і Карл — стали ви-

датними художниками.

194

Карл з дитинства захоплювався малюванням і деся-

тирічним хлопчиком був зарахований до Петербурзь-

кої академії художеств, де він вчився дванадцять ро-

ків. Завдяки природженій обдарованості і батьківським

урокам він відразу став одним із кращих учнів Ака-

демії. Разом із ним навчався його старший брат Олек-

сандр.

У 1821 році Карл Брюлло успішно закінчив Акаде-

мію з Великою золотою медаллю, роком раніше акаде-

мію закінчив брат Олександр, який став архітектором.

На успіхи братів Брюлло звернуло увагу Товари-

ство заохочення художників. Воно домоглося дозво-

лу імператора послати братів своїми пенсіонерами за

кордон для удосконалювання майстерності. У зв'язку

з подорожжю за кордон за імператорським велінням

до їх прізвища була додана літера «в», і в історію ми-

стецтва вони увійшли як Карл і Олександр Брюллови.

У 1822 році брати виїхали в Італію. У музеях Італії

Карл вивчав живопис доби Відродження та сучасних

йому майстрів. Він був підкорений творчостю Рафае-

ля (1483-1520) і протягом чотирьох років працював над

копією його фрески «Афінська школа» (1509-1511) в

папському палаці у Ватикані, зберігши усі фарби ори-

гіналу і розгадавши те, що знищив час.

Перебуваючи в Італії, Карл створив велику кіль-

кість картин, серед яких «Італійський ранок» (1824)

та «Італійський полудень» (1827), а також безліч пор-

третних робіт.

У 1827 році на одному урочистому прийомі він по-

знайомився з графинею Юлією Павлівною Самой-

ловою, яка стала для нього художнім ідеалом, най-

ближчим другом і єдиною любов'ю. Її образ він втілив

у численних портретах («Вершниця», «Портрет Ю.П.

Самойлової з Амацілією Пачіні» та інші).

Оглядаючи руїни античних міст Помпеї87 і Геркула-

нума88, художник був вражений побаченим і вирішив

зобразити на полотні зруйнування цих міст і трагічну

загибель людей внаслідок виверження вулкана Везу-

вія89 у серпні 79 року нової ери. Три роки (1827-1830) він

збирав матеріали для намалювання картини. В основу

композиції він поклав спогади римського письменни-

ка і державного діяча Плінія Молодшого (61-114). Ге-

роями картини стали ті, хто в хвилину смерті думав

про інших. В одній із груп художник намалював Плінія

Молодшого, рятуючого свою матір. Картина «Останній

день Помпеї» (1830-1833) стала символом загибелі ан-

тичного світу і вершиною творчості Брюллова.

Виставки картини в Римі, Мілані, Парижі (золо-

та медаль 1834 року) і Петербурзі стали подіями в об-

разотворчому мистецтві 19-го століття. Глядачі були

зачаровані і вражені величчю задуму і виконання. Це

була не картина, а ціла епопея.

У 1835 році художник подорожує по Греції і Іоніч-

ним островам, відвідує Туреччину. Свої враження про

подорож він передав у багатьох роботах («Руїни храму

Зевса в Олімпії», «Роздол Дельфійський» та інші). Во-

сени 1835 року за суворим розпорядженням імператора

Миколи І Брюллов змушений був повернутися в Росію,

де у 1836 році став професором Петербурзької акаде-

мії художеств.

У часи праці в Академії (1836-1849) основним у

творчості Брюллова став портрет. Він створює цілу га-

196

лерею своїх сучасників (біля восьмидесяти), серед них

портрети Н. Кукольника90, І. Крилова91, В. Жуковсько-

го92, П. Віардо93, О.К. Толстого94, О. Брюллова, М. Гого-

ля95. У портретних роботах художник відобразив усю

складність людської вдачі, спромігся створити непо-

вторні індивідуальні образи.

Брюллов був товариською людиною, любив весе-

лу компанію, у нього були численні знайомства в се-

редовищі літераторів, артистів і художників. Близь-

ка дружба єднала його з О. Пушкіним, В. Жуковським,

Н. Кукольником. Але в особистому житті він був са-

мотній, сім'ї створити не зумів.

Учні Академії прагнули потрапити до класу Велико-

го Карла. Серед його учнів були українці А. Мокриць-

кий96, І. Сошенко, Т. Шевченко, Д. Безперчий та інші.

У 1836 році учень Карла Брюллова Іван Сошенко по-

знайомився в Літньому саду Петербурґа з кріпосним

юнаком Тарасом Шевченком, відданим поміщиком в

науку до живописця Василя Ширяєва97. Шевченко ве-

чорами змальовував у саду мармурові статуї. Сошенко

познайомив Тараса з українським письменником Євге-

ном Гребінкою98, а Гребінка — з К. Брюлловим, В. Гри-

горовичем99, В. Жуковським, О. Венеціановим100, М. Ві-

єльгорським101. Ці видатні діячі культури брали діяльну

участь у викупі талановитого юнака з кріпацтва. Для

цього у 1838 році було розіграно в лотерею портрет Ва-

силя Жуковського, що спеціально написав Карл Брюл-

лов, і за виручені 2500 карбованців викуплено Шевчен-

ка у поміщика. Того ж року Шевченка було прийнято

до Петербурзької академії художеств, де він став лю-

бим учнем Брюллова (закінчив у 1844 році). Якийсь час