Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах - Страница 122

620

сад «Ґранд-Опера»), скульптурна група «Чотири частини світу»

(1867-1872, фонтан у Люксембурзькому саду в Парижі) та інші.

Автор багатьох скульптурних портретів.

189Кале — місто на півночі Франції. Порт на березі протоки

Па-де-Кале. Як місто виріс на межі ІХ-Х століть. Нині адміні-

стративний центр департаменту Па-де-Кале.

190Столітня війна 1337-1453 років — війна між Англією і

Францією за Гієнь (з 1259 року — англійське володіння), Норман-

дію, Анжу (втрачені англійцями у ХІІІ ст.), Фландрію. Англійсь-

кі війська на 1453 рік були повністю вигнані з Франції, лише Кале

утримувала Англія до 1558 року.

191Бальзак Оноре де

(1799-1850)

—

французький письмен-

ник. Писав романи, повісті, драми, статті. Більшість романів і пові-

стей об'єднані спільним задумом і складають багатотомну епопею

«Людську комедію». У ній Бальзак створив широку реалістичну

картину сучасного йому французького суспільства. Із задуманих

143 творів написано 97. У його творчості французький реалізм до-

сягнув свого вищого рівня. Бальзак двічі приїздив в Україну, від-

відав Київ. У 1847 році перебував у селі Верхівні (тепер Жито-

мирської області) в маєтку польської поміщиці Е.Ганської. Тут він

працював над драмою «Мачуха» і повістю «Утаємничений». За-

писки Бальзака про подорож по Україні з'явилися у його «Let-

tre sur Kiew» («Нотатки про Київ», 1847). 14 березня 1850 року

в Бердичеві відбулося вінчання Бальзака з Ганською в костьолі

Святої Варвари. Помер 18 серпня 1850 року в Парижі, похований

21 серпня на кладовищі Пер-Лашез. На його могилі Віктор Гюґо,

оцінюючи творчість письменника, сказав: «Пан де Бальзак був

одним із перших серед великих, одним із кращих серед обранців».

У 1959 році у Верхівні, в будинку, де жив Бальзак, створено кім-

нату-музей. Твори письменника стали відомі в Україні в 30-х ро-

ках ХІХ століття, багато з них перекладені українською мовою.

192Лоранс Жан Поль (1838-1921) — французький історичний

живописець. Друг і шанувальник Родена. Його погруддя, викона-

не Роденом у 1881 році, належить до кращих портретних робіт

скульптора.

193Далу Еме Жуль

(1838-1902)

—

французький скульптор,

товариш Родена, учень Ж.Б. Карпо. Активний учасник Паризької

621

комуни 1871 року, був засуджений на вічну каторгу, але утік до

Англії. Після амністії 1879 року повернувся на батьківщину. Ство-

рив монументальну композицію «Тріумф Республіки» на Плас де

ла Насьон у Парижі (1879-1899), пам'ятник Делякруа (1890, Люк-

сембурзький сад, Париж), надгробники Лавуазьє і Бланкі (1885,

кладовище Пер-Лашез, Париж) та інші твори.

194Бере Роза (1844-1917) — натурщиця, а з 1864 року дружи-

на Родена. Була йому вірним другом. Своє велике почуття до Ро-

дена вона пронесла крізь усе життя і Роден усе життя платив їй

такою ж теплою прихильністю і не міг обходитися без її турбот.

195Бурдель Еміль Антуан (1861-1929) — відомий французь-

кий скульптор. У 1876-1884 роках навчався в Тулузі, у 1884-1886

роках — в Парижі. У 1893-1908 роках працював помічником Оґюс-

та Родена. Його відомі твори: композиції «Геракл, який стріляє з

лука» (1909) і «Пенелопа» (1909-1912), пам'ятники К.Альвеару в

Буенос-Айресі (1915-1923) і А.Міцкевичу в Парижі (1909-1929),

портрети Д.Енґра, О.Родена, А.Франса, Л.Бетховена. Твори Бур-

деля та його колекції зберігаються в Музеї його імені в Парижі.

Бурдель написав книгу «Скульптура і Роден» (Ant. Bourdelle. La

sculpture et Rodin. Paris, 1937).

196Фальгієр Олександр

Жозеф Жан (1831-1900)

—

фран-

цузький скульптор. Приятель О.Родена, який виконав у 1897 році

його бюст у бронзі.

197Каррьєра Ежен (1849-1906)

— французький живописець.

Був близьким другом О.Родена. Роден дуже цінував його як ху-

дожника і навіть зазнав його впливу в ряді своїх пізніх марму-

рів, у яких намагався вуалізувати форму, огортаючи її пеленою

повітря.

198Ван Ґоґ Вінсент (1853-1890) — голландський живописець.

З 1886 року працював у Франції, де зазнав впливу імпресіоніз-

му. Його відомі твори: «Міст через Сену», «Портрет татуся Тан-

гі» (обидва у 1887), «Жнива. Долина Ла-Кро» (1888), «Зоряна ніч»

(1889) та інші. Роден дуже цінував Ван Ґоґа. З живописних робіт

видатного художника у Родена був «Портрет татуся Тангі».

199Легро Альфонс (1857-1911)

— французький живописець,

гравер і скульптор. Товариш Родена по Школі малювання і мате-

матики, а потім один з його друзів. Легро навчив Родена техніці

622

офорта. У 1881 році Роден гостював у Легро в Лондоні, де виліпив

його погруддя, пізніше відлите у бронзі.

200Дункан

Айседора (1878-1927)

—

американська танцівни-

ця. Класичній школі балету протиставила вільний пластичний

танець, прагнула до органічного зв'язку танцю з музикою. Тан-

цювала без взуття. Створила ряд танців на революційні теми

(«Марсельєза» та інші). У 1903 році танцювала на святі, організо-

ваному на честь Родена його учнями і шанувальниками.

201Вавель — пагорб у Кракові (Польща), на лівому березі річ-

ки Вісли, на південь від Старого міста. Відомий своїми архітек-

турними пам'ятниками, серед яких королівський замок та готич-

ний кафедральний костьол — усипальниця польських королів та

інших історичних діячів. У королівському замку збереглися ар-

кадний внутрішній двір

(1502-1516),

готична зала (ренесансна

перебудова 1502-1536), посольська зала (1529-1535), кутові вежі

(близько 1600). Костьол відомий своєю готичною архітектурою,

романською криптою (близько 1100) святого Леонарда (каплицею

під вівтарем для почесних поховань), численними надгробками та

ренесансною капелою короля Сиґізмунда І (1517-1533).

202Попель Антон Львович (1865-1910) — український скульп-

тор. Навчався у Краківській школі красних мистецтв (1882-1884) та

Віденській академії мистецтв (1885-1888). З 1888 року жив у Льво-

ві, викладав у політехнічному інституті малювання і скульптуру.

Брав участь в оздобленні оперного театру та Палацу правосуд-

дя у Львові. Автор пам'ятників письменнику Ю. Коженьовському

в Бродах та поету А. Міцкевичу у Львові (1904, у співавторстві з

М. Паращуком), погруддя О. Фредро.

203Стефаник Василь Семенович

(1871-1936)

—

український

письменник і громадський діяч. Народився в селянській родині.

Навчався в гімназіях Коломиї (1883-1890) і Дрогобича (1890-1892),

на медичному факультеті Краківського університету

(1892-1900).

Селянський демократ за переконаннями. Боровся за політич-

ні права народу, виступав проти соціального та національного

гноблення. Стефаник — видатний майстер психологічної новели

та діалогу. Автор збірок новел «Синя книжечка» (1899), «Камін-

ний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля»

(1926).

623

204Людкевич Станіслав Пилипович

(1879-1979)

—

українсь-

кий композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, доктор

музикознавства (1908), народний артист СРСР (1969), Герой Со-

ціалістичної Праці (1979). Закінчив Львівський університет. Один

з організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисен-

ка у Львові, у 1910-1914 роках — його директор, з 1919 року —

викладач. З 1939 року — професор Львівської консерваторії, од-