Твердиня - Страница 9

– Вилітаю з Борисполя післязавтра рано-вранці. Якщо все о’кей, до дев’ятої буду в Стокгольмі.

– Де приземляєшся: в Арланді чи Скавсті?[25]

– В Арланді.

– Зустріти тебе?

Та частина Семенових рук, яку захопила вбудована камера на його нетбуці «HP Mini 2133», ледь помітно смикалась, а з динаміків раз по раз долинало приглушене клацання. Зрідка, вилучаючи момент поміж фразами, росіянин кидав короткий погляд на долоні, яких не було видно, з чого Левко здогадався, що Сьома за звичкою складає кубик Рубика. Семен мав унікальні мізки: знав шість мов (англійську, французьку, російську, іспанську, шведську і трохи українську), міг множити в голові чотиризначні числа, мав екстраординарні аналітичні здібності, з блискавичною швидкістю виокремлюючи з потоку інформації лише ті параметри, що були справді важливими, і знаходячи між ними зв’язки, про які ніхто не здогадувався. Син талановитого математика, Сьома обожнював вовтузитися з різними ребусами, математичними загадками, 3D-головоломками, завданнями, що розвивають логічне мислення, а особливо полюбляв задачі, котрі стосуються шифрування та дешифрування інформації. Криптографія[26] була Семеновою слабкістю. Ще зі школи хлопець почав тренувати мозок і за кілька років привчив його до постійної напруженої праці. Якщо його нейрони простоювали годину без роботи, Сьома в буквальному розумінні випадав із життя, занурюючись у депресію. Йому мало було просто читати книгу (навіть якщо то монографія), слухати радіо чи дивитись на зорі – розкручений до немислимих обертів мозок мусив безперервно довбтись над якоюсь задачею (нехай і у «фоновому» режимі). Одним зі способів підтримання синаптичних зв’язків у голові в стані перманентного збудження став кубик Рубика. Семен складав його всюди, де міг (чи, точніше, всюди, де не було можливості зайняти макітру кориснішою діяльністю): їдучи в метро, слухаючи музику, передивляючись фільми і навіть – розмовляючи (як зараз) з друзями.

– На фіга? – відмовився Левко. – Доберусь до міста на експресі.

– Ну дивись.

– Як там Бенгт?

Бенгт Ецтлер – це старий архітектор, на віллі якого Сьома і Лео винаймали кімнати. Чоловік жив на самоті у старому двоповерховому особняку в Споньї.[27] Після смерті дружини почав здавати другий поверх вілли (великий передпокій, маленьку кухню, ванну і дві спальні) – не так через прагнення заробити, як через бажання мати під боком когось, із ким можна побалакати. Протягом першого року магістратури Лео і Семен жили у студмістечку в районі Шиста;[28] під час літніх канікул довкола кампусу почалося будівництво об’їзної дороги, і декілька будинків довелося знести. Згідно із законом підлості, серед будівель, що підлягали знесенню, опинилися ті, де мешкали росіянин та українець. Оскільки влітку 2011-го вільних квартир у SSSB[29] не було, друзі мусили шукати житло у «приватників». Вийшло навіть на краще: платячи за спальні, хлопці фактично отримували у своє розпорядження весь другий поверх вілли.

– Наш старий? Каже, що теж засумував за тобою. Збирається на тому тижні поїхати до сина в Італію.

– Влаштуємо вечірку? – Левко підморгнув, кутики губ поповзли вгору.

– Вже розсилаю запрошення. – Сьома казав правду. Єдиним мінусом від переїзду на віллу Бенгта Ецтлера стало катастрофічне скорочення кількості студентських вечірок, які в кампусі на Шисті друзі влаштовували ледь не щотижня. – Слухай, – Сьома враз зробився серйозним, – ми з Яном учора розмовляли стосовно літньої подорожі.

– Ну?

Росіянин припинив клацати кубиком Рубика, двигнув нижньою щелепою, так, наче перекочував між зубами камінчик, і залпом випалив:

– З нами хоче їхати Ґрем.

Реакція Левка була передбачуваною:

– Старий, ну що за діла? Ми так не домовлялись! Ми ж не збираємося тягти за собою в Мексику, Кенію чи куди там ми попремось, пів-Стокгольма, правда? Чому б нам не взяти з собою Янового дядька? Або давай запросимо професора Рональда Веннерштейна. Прекрасна ідея, як тобі здається? Ми ще не визначилися, куди їдемо, а нас уже четверо. Як так далі піде, то до часу вильоту нам доведеться засновувати туристичну компанію.

Хлопець говорив і сам розумів, що каже дурниці. Проблема була не в збільшенні гурту (з цим якраз усе гаразд – що більша компанія, то дешевшою й цікавішою виходить подорож), проблема чаїлась у складних стосунках двох непоступливих самців – Ґрема Келлі і Левка Бартоша. І ще Лео передбачав, що Сьома і Ян висловляться за приєднання Ґрема, а значить, якщо американець не передумає, доведеться поступитись і вони подорожуватимуть учотирьох.

Українець пригадав свою першу зустріч із молодшим на рік мулатом.

Жилавий широкоплечий мулат Ґрем Келлі, син доктора психології Джерома Келлі і чорношкірої топ-моделі Мелані Шанклін, якщо й не був плейбоєм у буквальному сенсі цього слова, то принаймні робив усе, щоб про нього так думали (правда, надаючи перевагу терміну метросексуал). Зростаючи в багатій сім’ї (і будучи єдиною дитиною), хлопець сприймав світ як місце, де все, що не робиться, робиться для нього. Ґрем переїхав з Чикаго, штат Іллінойс, до Стокгольма у 2009-му, де вступив у Королівський технологічний інститут на відділення медичної інженерії (Division of Medical Engineering), організоване спільно з Каролінським інститутом і Університетом Сьодерторнс.[30] Із собою він привіз типово американську любов до показного життя, тлустого кімнатного павука-птахоїда по кличці Джорджі (скорочене від Джордж Буш-молодший) і презентоване Джеромом Келлі на двадцятиріччя спортивне купе «Porsche Cayman» (чия доставка на поромі обійшлась у суму, достатню для купівлі седану «Hundai Accent»). Тато Ґрема (співвласник солідної консалтингової фірми в Чикаго) свідомо відправив сина подалі від дому, щоби той набрався розуму, навчився самостійно приймати рішення і відповідати за них. Джером Келлі, можна сказати, досяг, чого хотів. Одного дня (навчившися приймати рішення) після п’ятої марної спроби захистити практичну роботу з молекулярної хімії Ґрем виматюкав професора Стефана Йоханссона, завершивши кар’єру медичного інженера. Як виявилося, Джером Келлі, який до цього епізоду справно оплачував рахунки сина за навчання й проживання у Швеції, мав чіткі принципи в житті і – що більш важливо – мав яйця. Ігноруючи охкання місіс Келлі, батько Ґрема перестав надсилати йому гроші. Ґрем (навчившися відповідати за прийняті рішення) образився, перестав спілкуватися з батьками, навідріз відмовився вертатись в університет, але зі Стокгольма не поїхав. За два роки він встиг обзавестися друзями і закохатися у шведок. Взимку 2011-го, перейшовши на вільні хліби, мулат почав займатися тим, чим займаються всі американці за кордоном, коли у них виникають проблеми з грішми, – викладати англійську мову на приватних курсах, навчаючи переважно мігрантів із Ефіопії, Туреччини й Афганістану.

До інциденту з професором Йоханссоном Ґрем знімав велику трикімнатну квартиру неподалік метро «Карлаплан» і орендував місце на стоянці в підвальному гаражі сусіднього будинку. Після сварки з батьком від такої розкоші довелося відмовлятися. Через SSSB мулат винайняв крихітну студентську квартиру в районі Берґшамра на півночі столиці, а стильний «Porsche Cayman» залишив зимувати на вулиці під студентським гуртожитком. Проте Ґрем не скаржився. Він був американцем (що, як показала практика, магічно діє не лише на дівчат зі Східної Європи, а й на скандинавок), мав шикарний «Porsche» (трохи подряпаний і два роки без ТО – та це лиш додавало йому шарму) і навіть без батька заробляв достатньо, щоб вдовольняти свої забаганки.

Левко вперше зустрів Ґрема Келлі наприкінці січня 2011-го на вечірці, організованій мулатом з приводу переїзду на нову квартиру в район Берґшамра. Запрошених було забагато для квартирки, що складалася з передпокою, маленької кухні і просторої зали-спальні, зате випивки й закусок вистачало на всіх.