Троe на Мiсяцi - Страница 12

Изменить размер шрифта:

— Я не запам’ятав.

— Отже, вникаємо далі в правило. У ньому сказано: “Буква и пишеться тільки в загальних назвах”. Значить, власні назви, такі, як Аргентіна, Вашінгтон, Міссісіпі, Кіплінг, поки що відсуваємо вбік. Нас зараз цікавлять лише загальні назви: радист, радіація, вітамін… Чи завжди в загальних назвах іншомовного походження пишемо букву и?

— Ні, не завжди.

— А коли?

— Тільки після якихось букв.

— Скільки цих букв?

— Не пам’ятаю.

— Це правило через те й названо правилом “дев’ятки”, що в ньому йдеться про дев’ять букв. Щоб запам’ятати їх, вимовляємо ці букви вголос: д, т, з, с, ц — повітря проходить через стиснені зуби; ч, ш, ж, р — повітря треться об тверде піднебіння. Або ще краще — до кожної з них додаємо голосний звук і запам’ятовуємо їх у словах: де ти з’їси цю чашу жиру.

— Але, здається, й після цих дев’яти букв не завжди пишеться и? — підбадьорився Незнайко.

— Справді, — підтримав його Граматик, радий, що той почав думати. — Після цих дев’яти букв пишеться и тільки тоді, коли далі йде приголосний, крім й. Ось у слові радист пишемо и, бо далі йде приголосний с: дис. А в словах радіо, радій пишемо і, бо хоч д і належить до дев’ятки, але далі йде в одному слові голосний о, а в другому — й: діо, дій.

— Розумію, — піднявся духом Незнайко. — Букву и пишемо лише в загальних назвах і тільки після дев’яти букв, якщо далі йде приголосний, крім й. В усіх інших випадках пишемо і: перед голосними та й, після букв, які не входять у дев’ятку, на початку і в самому кінці слова, у власних назвах.

— Дуже добре, — не втримався Граматик, щоб не похвалити товариша. — Але не в усіх власних назвах пишемо і, є тринадцять винятків, у яких пишемо и.

— Чортова дюжина.

— Щоб запам’ятати цю чортову дюжину винятків, треба уявити собі земну кулю. Зараз і не видно її… Е, ні, Земля трохи-трохи світліша, ніж космічний простір… Так-от на двох протилежних полюсах — Арктика і Антарктида, два протилежні континенти — Америка і Африка. Це вже чотири, залишається ще дев’ять. Починаємо з півночі Європи — Балтика і тут же Рига; мандруємо на південь — Британія; перепливаємо через Ла-Манш — Париж, Рим; переправляємося через Середземне море — Єгипет, Палестина, Єрусалим, і вже зовсім далеко, аж біля Індії — Пакистан.

Незнайко спробував повторити — і йому це вдалося. — Диви, не так воно й важко, — аж повеселішав він. І раптом вигукнув: — Погляньте, хлопці, яка троянда біла піднялась над Землею!

Граматик і Капітан припали до ілюмінаторів, але нічого надзвичайного не побачили. Серед зоряних розсипів бовваніло неосяжне кружало Землі. Тільки світлий пруг, що обкреслював його на сході, потовщав — займався космічний ранок. І вже хлопці хотіли махнути рукою на Незпайкове видиво, як нараз на тьмяній тарелі справді піднялася біла-біла розпукла квітка з двома нерівними колючими гілочками — достеменна тобі троянда. Поруч проклюнулася ще одна.

— Що це таке? — здивовано запитав Граматик.

— Це спалахи блискавок, — здогадався Капітан. — Над джунглями Амазонки зараз, очевидно, бушує тропічна гроза.

Хлопці замовкли, втупившись у Землю, завішену в космічному просторі. Чи це справді було, чи їм тільки так здавалося, але вони чули, як крізь безгоміння чорного космосу до них проривається невгамовний плюскіт заливного дощу й нерівні перепади могутнього грому. Шаленіла злива, вітер шарпав крони дерев, над лісовими хащами котився безперервний гуркіт. А Земля дарувала їм у дорогу білі троянди.

— Хлопці, — вивів їх із задуми Капітанів голос, — пора готуватися до переходу на основну траєкторію. Насамперед треба влаштувати місце для Незнайка.

День настав так само раптово, як і ніч. Щойно було темно, сліпо чорніли ілюмінатори, наче залиті чорною тягучою рідиною — і нараз зробилося видно, мовби корабель випірнув на якусь залиту сонцем поверхню.

Доки Граматик з Незнайком мостили місце, Капітан проводив підготовку до запуску двигунів: разом із Другом уточнював елементи траєкторії, ще раз підраховував кількість пального, звірявся по зірках.

Нарешті Граматик з Незнайком з куртки, двох спальних мішків, ковдри й поролону спорудили при задній стінці під дверима харчового відсіку щось подібне до лежака. Граматик прив’язав Незнайка так, щоб, коли ввімкнуться двигуни, перевантаження його притисло спиною до підстилки. І сам сів у крісло та затягнув ремені. Друг розпластався в своєму кутку.

Капітан востаннє прискіпливо оглянув табло, звірив показання приладів. Дав команду на дозування пального. За якийсь час на табло заблимали цифри — усе правильно.

— Даю готовність десять хвилин. Опустити заборола на шоломах.

Через десять хвилин корпус корабля здригнувся, завібрували перегородки. Кабіна поволі почала здиблюватися.

— Ой, перевертаємося! Падаємо! — злякано заволав Незнайко. Капітан і Граматик висіли над ним у своїх кріслах.

— Не перевертаємося, — заспокоїв його Капітан. — Це лише так здається, бо з’явилося тяжіння.

Тільки-но двигуни перестали працювати, тяжіння знову пропало. Кров ударила в голову. Тепер у Незнайка було таке відчуття, ніби його підвісили вниз головою. Граматикові стало холодно в ноги.

— Корабель вийшов точно на задану траєкторію. Політ триватиме на чотири години довше від раніше запланованого — невеликий програш у часі дає потрібну для нас економію пального. І ще одне. Через те що паш екіпаж непередбачено збільшився в півтора раза, нам потрібно всіляко заощаджувати харчі й повітря. Тому пропоную під час перельоту всім спати. Контроль за рухом корабля здійснюватиме Друг.

Хлопців і справді охопив якийсь сонливий настрій — чи то від незвичайної легкості, чи від попередніх переживань і втоми. Незнайко солодко позіхнув. Граматик розкрив корабельний журнал, зробив запис у ньому, а далі скулився в своєму кріслі, його ліва рука невагомо зависла в повітрі. Потім він підіпхнув її під ремінь. Капітан позаступав ілюмінатори, залишивши відкритим тільки один. Він ще деякий час дивився в нього: далека…

Зеф…р, ек…паж, деш…фратор, міграц…я, ет…кетка, дрез…на, лог…ка, якоб…нець, Афр…ка, Сур…нам, Т…гр (річка), лабір…нт, інж…р, Алж…р, вік…не, міт…нг, електр…ка, Аргент…на, нарц…с, ш…мпанзе, окс…дація, лодж…я, анг…на, юр. ст.

Ключ. Усі записані слова — іншомовного походження. У них замість крапок треба вставити і або и . Випиши підряд спочатку слова з вставленою буквою і , потім — з и . З перших букв складеться потрібне речення.

XII. Пейзаж без зелені

Під кораблем пропливали кратери, цирки, хребти. Усе округле, ніби хто велетенським циркулем безладно понаводив кола — більші, менші — і позначив їх крутими насипами, а де-не-де частково постирав. І тільки два кольори — білий та чорний, мов невибаглива аплікація.

— Екіпаж, приготуватися! — скомандував Капітан. — Вмикаю гальмування.

Корабель шарпнуло, ного швидкість почала різко падати.

Громаддя гір стало вищати — корабель зближався з Місяцем. Попереду на чорному обрії виринула освітлена сонцем гряда. Вона поволі підводилася й росла, здавалося, ось-ось заступить собою півнеба.

Нарешті корабель нерухомо повис над плоскогір’ям і почав сторчма опускатися вниз. Три масивні ноги, висунувшись з його нижньої частини, глухо стукнули об грунт, і водночас із боків відкинулися три довгі підпірки — корабель міцно став на місячну твердь. Вимкнулися двигуни, й запала тиша.

Незнайко, що лежав на своєму нашвидкуруч зладнаному лежаку при задній стінці, яка тепер стала долівкою, мерщій схопився на ноги й кинувся до дверей, що вели в шлюзову камеру.

Оригинальный текст книги читать онлайн бесплатно в онлайн-библиотеке Knigger.com