Спорт у Берлiнi - Страница 2

— Це буде найжахливіший кросинґ! — Брамберґа буде за таку річ дискваліфіковано на ввесь час перегонів!

— Єрунда! — Суддя наперед одержує солідний куш! Ха!

— Не вірю! Коли це трапиться, — я розгромлю ввесь вельодром!.. До речі, — погляньте!

Клерк, якому я дав наймення «Ха», та його партнер, що їхню розмову свіжа людина вважала б за розмову двох божевільних, припинили свої таємничі суперечки, бо відбувся старт першого заїзду.

Я негайно поставив 20 марок і під кінець змагань ввійшов у курс усіх коробочок, заколювань, спуртів, сидінь на колесі, серій, напівфіналів, фіналів, ґітів та інших головокрутних термінів, що вживаються на вельодромах.

Мої 20 марок безнадійно загинули: — в останній мент, перед фіналом, — фірма шостого нумера запропонувала Брамберґові за провал рекорду сто тисяч марок, пачку акцій і членство в правлінні фірми.

Шостий нумер через цей — своєчасно зроблений — ґешефтик прийшов перший до фінішу.

Четвертий заколов на циндрі свої тендітні шини — однотрубки, під час відсиджування на колесі у Фріца Брамберґа.

Третій просто вибухнув у повітря. — Конкурентка-фірма поклала йому під сідло нітрогліцеринову капсулю.

Другий попав у коробочку, що створили шостий і п'ятий нумери посеред фіналу.

Сьомий загубив заздалегідь тукліпси, що хтось попсував, і почав ковзати по чистих стальних педалях, не маючи сталої підпори для підошов.

Решта сумісників у перегонах була звалена в загальну кучугуру восьмим нумером. — Він мав з невідомої примхи вільний хід у своєму велі й на початку фіналу, коли в ногах сталася спазма сухих жил, на нього наскочив одинадцятий, що йшов за ним по стьожці.

Одинадцятий упав навпоперек треку й збив усіх, що йшли позад нього.

Коефіцієнт: — зламано одну руку, три ноги, чотирнадцять з половиною пальців та вибито, як корок, одно ребро, не рахуючи того, що в переможця стався струс мозку від овацій.

Так закінчилися перегони на спринтерах.

Почалися змагання на стайерських велях за лідерами мотоциклістами.

Тактика лідерських перегонів була нескладна в порівнянні зі спринтерськими. Вельо-теорія говорить, що лідер відповідає за заїзд головою, а стайєр ногами.

Все так і відбулося. — На першому ж віражі в лідерів відлетіли голови, а в стайєрів ноги. — Суддя визнав це за взаємний кросинґ і дискваліфікував героїв заїзду.

Їм не свербіло від цього вирішення.

Другий заїзд.

Перший прийшов стайєр Адольф Спаш. Прийти не першим він не міг. — Лідер стайєра Людвіґа Клянка зробив перед фінішем розрив, а коли Клянк знову сів на ролика — було запізно. — Натовп ревів і питав, скільки заплачено райхсмарок лідерові Клянка за перемогу Спаша.

Третій заїзд.

У мотор першого лідера насипано наждаку.

Другий разом зі своїм стайєром помер на руках у публіки. — Він надто високо заїхав на віражі, а потім сіпнув руля праворуч і мотицикл засипався...

Я покинув вельодром... У мене ж ніколи не вистачало сміливости показувати в натовпі берлінських спортсменів, що я не далекий до греця. Це б не справило на них жадного вражіння, вони щодня бачать набагато цікавіші речі, що трапляються з людьми за їхньою безпосередньо участю.

Те, що я спостерігав у Штеґліці, — з катастрофічною регулярністю відбувається й у Трептові та Зехлендорфі. Але все це лише квіточки берлінського вельоспорту. — Там, де мова йде про професійний спорт, завжди не вистачає потрібної експресії й захоплення справою від душі, як це буває з аматорами. Отже центр ваги берлінського, та й взагалі німецького вельоспорту, — як і всякого іншого, лежить на аматорах, на різних приватних вельо-клюбах, — доброго, середнього й поганого тону. Тут ростуть усі ягідки.

Кривий нюренберзький годинникар Фафлер перекинувся б у труні, коли б побачив, який вжиток зроблять німецькі студенти з першого німецького веля, що винайшов він у XVII віці, такого жалюгідного в порівнянні з сучасними м'ясорубками.

Коли їздять німецькі студіозуси, зі швидкістю шести-семимильних чобіт на одну лиху годину, — в їхні спринтери між шпиці, замість випадкових віхтів, — попадають діти, березневі коти, закохані парочки, горобці й цілі пікніки в повному складі, не рахуючи дрібних комах.

Мене спіткало щастя підслухати розмову двох мурашів на лісній дорозі біля дорф-Теґеля:

— Ну й от, — знову проїхав Великий Гумовий Переворот. — Хо повідомляв Малу Раду, що один з них роздушив ранком перший корпус нашої армії під час походу на Живого Хруща, який впав з дерева на спину й так залишився лежати за Товстим Жолудем. Уну-Му, есквайр, повернувся живий, але в нього вибито 243 фасетки з правого ока й вирвано помацки.

— Це просто напасть на нас? — Вчора Великий Гумовий Переворот розтер на Камені череду тлі і тепер друга секція нашого комашинника залишається на третій квартал Першого Тижня без молока.

Комашки безневинно залишили свою розмову, бо в напрямку до Теґель-дорфу проїхав один з Великих Гумових Переворотів, тобто Гейдельберзький канікулярний «фукс» з університету Руперта-Кароліни й зробив з обох співбесідниць мокре місце шинами своєї м'ясорубки...

Я був свідком, як під один з оскаженілих вель на дорозі в Саатвінкель попав французький булдоґ і був перемолотий шпицями на собаче крошево.

А один бурш* оповідав мені, що німецькі бауери* щороку після жнив кладуть снопи на шосе й за день одержують готове до віяння зерно, після проїзду одного або двох вельо-клюбів Берліну. На жаль, — додав бурш, — хлібні стебла ще не встигають назватися соломою, як уже перетворюються на січку.

Той же бурш поінформував мене, що боксера Карнеру під час променаду в Тірґартені збив з ніг старий вельо-алькоголік на нещасному трьохколісному Кріпері й його скручено в баранячий ріг.

Я закінчу сьогоднішні сторінки свого щоденника тим, що згадаю за проєкта, що його я помітив на столі в поліцай-президії Берліну, коли я з'явився туди на вимогу зробити деякі пояснення з приводу роздушеного цуцика на Курфюрстендамі. В проекті ясно зазначено, що поліцай-президія Берліну гадає надалі боротися з демонстраціями пролетаріяту, збиваючи демонстрантів з ніг берлінськими вельо-аматорами. Нехай українці не сміються, бо вони не можуть уявити, що то за кара спускати на натовпи груповими заїздами берлінських вельосипедистів. Великий інквізитор Кастілії й Араґонії, — кривава собака, Носке 1483 року, — Томас Торквемада,* — розсипався б у своїй домовині, коли ще збереглися його кістки, — якби він міг довідатись про цих несамовитих вельосипедистів.

Текст «Спорт у Берліні» є четвертим твором у авторській збірці прози Олекси Влизька «Поїзди йдуть на Берлін», виданої 1930 року державним видавництвом «Література і мистецтво», Харків-Київ.

Кляйдесдаль – клейдесдальска порода коней-ваговозів.

Тракенен (тут) – порода коней, виведена на конезаводі у пруському містечку Тракенені (тепер це селище Ясна Поляна у Калінінградській області Росії).

«Завжди Вірні» (нім. «Immertreu») – німецька хуліганська організація на кшталт наших «тітушок».

... розтрощив разом з іншими банкрутами статую Гіподамії та її батька Еномая, — царя Пізи в Еліді, що стояли при вході на гіподром. – Гіпподамія і Еномай — персонажі давньогрецької міфології, що стали символами кінних перегонів. Гіпподамія — красуня-дочка Еномая, якому оракул провістив, що він помре, коли вийде заміж його донька. Еномай, маючи вправного візника Міртіла та баских коней, примушував женихів змагатися з ним у перегонах на колісницях; хто програвав, мав загинути. Так він убив 13 женихів. Тільки чотирнадцятий — Пелоп — виграв перегони, бо Посейдон подарував йому крилатих коней (варіант: Пелоп підкупив візника, і він перевернув Еномаєву колісницю.)