Щит i меч - Страница 213

… Геббельс стояв, оточений генералами, опираючись на крило завантаженої чемоданами машини з непробивними сизими шибками. Відкинувши голову із скошеним лобом, постукуючи ногою з нарощеним, як копито, підбором, він казав:

— Ми твердо віримо, що в нинішній героїчній боротьбі нашого народу, якщо заглядати далеко вперед, виникає найвеличніша імперія, яку коли-небудь знала історія. Але це залежить тільки від нас самих…

Магда знала, що в цій машині вони повинні виїхати з Берліна, але не зараз, а потім, коли Гітлер підпише свій заповіт. Чоловік сподівається, що його вірність фюрер оцінить по заслузі. А поки що він тільки старається використати залишки часу, переказує плітки Гітлерові на Гіммлера, Кальтенбруннера й Бормана як на можливих претендентів на роль фюрера. Він зумів разом з Кальтенбруннером і Борманом настроїти Гітлера проти Гіммлера.

Кейтель крутив ручку патефона, як завжди, коли до нього звертались із запитаннями, а він не хотів на них відповідати. З тупим виразом обличчя слухав музику, чекаючи, коли вичерпається терпіння людини, що звернулась до нього з невідкладним питанням.

Кейтелъ знав: фюрер не залишає бункер під рейхсканцелярією не тому, що прагне керувати звідси військами, які безнадійно б'ються проти радянських дивізій, що штурмують Берлін. Тільки-но Гітлер покине бункер, як ті, хто опиниться поруч з ним, в ім'я свого порятунку передадуть його противникові як викуп за себе. І будуть клятвами й документами запевняти, що оцей напівпаралітик у стані прострації, який втратив мову, вір і слух, і є той самий Гітлер, фюрер, колишній диктатор колишньої Третьої імперії.

А тим часом усі, що зібрались у приміщенні рейхсканцелярії, відзначали день народження Гітлера. Зараз у гаражі вони розмовляли, палили цигарки, пили, ставлячи пляшки з вином на приступки машин. Все було пристойно.

Хтось жартівливо повідомив, що Крупп сказав про Герінга: «Цю тушу слід було приволокти в Рур, щоб накрити нею ті мої заводи, на які падають бомби. Це єдине, на що він зараз придатний».

Про марні спроби Герінга від свого імені укласти сепаратний мир із союзниками було відомо всім. Але також було відомо й інше: придушити демократичний рух у Німеччині міг тільки Гіммлер — пін зосередив у своїх руках всі поліцейські та есесівські сили рейху.

Гіммлер тепер — єдина фігура, гідна стати наступником Гітлера. Але, на жаль, йому не вдалося знищити найнебезпечніші докази: в'язні багатьох концтаборів визволені Радянською Армією, а також військами союзників.

Фюрерові гості намагалися з'ясувати, що перешкодило Гіммлерові й Кальтенбруннерові начисто змести всі концтабори з землі. Говорили про це роздратовано, не знали, що й думати.

Не розуміли вони також, чому з німецької території, зайнятої радянськими військами, не надходять відомості про підпільні терористичні загони «Вервольфу», — адже вони добре постачені всім потрібним для найактивніших дій.

Чув ці розмови Генріх Шварцкопф і з гордістю думав про Йоганна Вайса. І собою він тепер теж пишався. Затягнутий у чорний мундир есесівця, він поводився тут бундючно. Було відомо, що фюрер прихильно ставиться до нього. Він вважався спритним молодиком, і навіть Генерали про всякий випадок люб'язно усміхались, підносячи келих, щоб випити разом з ним.

Люди, що прибули поздоровити фюрера, не поспішали розходитись, але зовсім не тому, що їм приємно було зустрітись один з одним. Почалося чергове бомбування, і, не бажаючи показатися боягузами, вони не переставали жваво розмовляти. Додержуючи пристойності, балакали аби про що, терпляче дожидаючи, коли нарешті можна буде втекти з цього ненадійного підземелля.

У тих з них, хто належав до свити, охорони та обслужуючого персоналу Гітлера, обличчя були світло-сірі, хворобливого кольору. Через постійне перебування у підземеллі шкіра знебарвилась, і, щоб по дужо скидатися на покійниць, довго пролежалих у моргу, жінки-зв'язківки так яскраво розмалювалися, наче мали вийти на сцену. Це був склеп, де ходили мерці, і кожен з них намагався здаватися живою людиною.

Віллі Шварцкопф ні на хвилину не залишався один: його раз у раз відводили вбік, то той, то інший щось заклопотано шепотіли йому на вухо. Адміністративно-господарське управління СС було тепер головною ланкою рейху: воно відало фінансовим забезпеченням усіх цих діячів імперії на той час, коли імперія перестане існувати.

І Віллі Шварцкопф роздавав направо й наліво щедрі й утішні обіцянки. Йому теж обіцяли золоті гори у винагороду за послугу. У відповідь він недовірливо хитав головою, чудово розуміючи, що його обдурять так само, як і він мав намір обдурити багатьох із своїх підопічних. Він сам керував фінансовими операціями, оформляв переводи валюти й золота в іноземні банки на поточні рахунки з підставними іменами. Документи на ці підставні імена чудово виготовив технічний відділ зарубіжної розвідки, і частину з них Віллі встиг привласнити. Він не збирався тікати на захід з важезними, громіздкими чемоданами: щоб акуратно укласти ці документи, досить буде пошарпаного ручного саквояжа з подвійним дном. А одержати по них у банках він встигне. Спочатку треба освоїтись і вирішити, в яке підприємство найнадійніше й найвигідніше вкласти свої кошти. Усвідомлення того, що він уже став власником мільйонів, допомагало Віллі зберігати скромний вигляд і послужливо обіцяти кожному все, що тому хотілось.

Так, він терпляче вислухав Кейтеля; той, перш ніж обговорити з ним деякі свої фінансові справи, сказав довірчо:

— Фюрер не втратив надії, ні. Князь Гогенлое ще може від його імені домовитися з англо-американцями; особливі надії він покладає на США. Якби ви бачили фюрера, коли він одержав звістку про смерть Рузвельта! Він радів од усього серця, мов дитина. Ви знаєте, він пуританин, не п'є ні краплі спиртного, а тут наказав подати шампанського. Чому тільки це сталося так пізно? Якби на рік раніше! Трумен занадто пізно став президентом. — Сказав роздратовано: — Ми давно знали про його симпатії до нас і могли б йому допомогти свого часу — підкинути здібних агентів, щоб усунути Рузвельта. Гейдріх умів робити такі справи з бездоганною вишуканістю. Не те що Гіммлер. Що таке Гіммлер? Тупиця! Фюрер не пробачить йому помилки з концтаборами. Борман розцінює переговори Гіммлера з агентами англійців та американців як зраду і ставить питання про виключення його з націстських лав. Та головне — концтабори. І він ще посмів поставити тільки собі в заслугу знищення одинадцяти мільйонів! І не зміг справитися з іншими. В яких умовах? Найсприятливіших! Та за це повісити мало!

Віллі поштиво доповів Кейтелеві, яких заходів ужило адміністративно-господарське управління СС, щоб оформити поточні рахунки в банках нейтральних країн на підставних осіб. Їхні імена вписуються в документи, виготовлені технічним відділом СД, і вручаються тим, для кого і зроблені ці вклади.

— Чудово, — сказав Кейтель. — Я ще подумаю над тим, який спосіб для мене буде найприйнятніший.

Юрмлячись у гаражі в парадних мундирах, усі ці керівні діячі імперії гомоніли один з одним пошепки, зберігаючи на обличчях скорботний, урочистий вираз, який буває на похоронах. Всі вони відчували те, що охоплює людей, коли вмирає одноліток: кожний боязко і з тривогою думає, чи немає у нього самого симптомів хвороби, від якої помер покійний.

І так само, як на похоронах, люблять говорити про світила медицини, які могли б своїм втручанням врятувати покійного, так само з особливою надією присутні питали один в одного, чи мають намір Трумен і Черчілль «врятувати» Німецьку імперію для нової війни проти Росії.

Генріх, переходячи від групи до групи, уважно слухав ці розмови. І, слухаючи, про що гомонять проміж себе приречені, він думав про Йоганна Вайса — друга свого, який, рискуючи життям, витяг його з цієї безодні і зробив борцем за нову Німеччину.

Генріх не повернувся до будинку, де він жив і де Віллі Шварцкопф влаштував свою особисту канцелярію.

Ще напередодні він вийняв з сейфів Віллі безліч документів, які свідчили про злочини націстів.