Приказки - Страница 15
Изменить размер шрифта:
ШЛЯХТИЧ
Мша кінчилась у костьолі,
Люд порозсипався,
У костьолі тілько шляхтич
Убогий зостався.
Та ще десь за образами
Захристиян лазить,
То святих там заслоняє,
То в них світло гасить.
Обдивився кругом шляхтич -
Не видно нікого,
Та живенько, де Антоній,
Припав до святого:
«Blagam cie, czlowieczku swiety!
Blagam cie, Antoni!
Podaj, serce, mnie pieniedzy,
Niech ja kupie koni!» [9]
А тут йому з-за святого
Грубий голос чути:
«Nie dam, nie dam dla galgana,
Nie dam i na buty!» [10]
І в минуті бідний шляхтич
На ноги схопився,
Подивився на святого,
Ближче підступився.
«Dales, nie, Antoni swiety,-
Каже до swietego.-
Tylko nie kpij - jestem szlachcic,
Nie pozwalam tego!» [11]
КАМІННИЙ СВЯТИЙ
Раз обходили ляхи
Навкруги костьола,
Захопили хто що міг,
Ходять наокола.
Ото мазур і собі,
З набожництва свого,
Перед себе захопив
З каменя святого.
І аж крекче, неборак,
А святого носить
Та щоб живо обійшли,
Пана бога просить.
А тут, йому не біду,
Тілько що ступають,
А навколо обійшли -
Знову починають.
Бачить мазур, що ніяк
Справи не докаже,
Та об землю тим святим
Та й до нього каже:
«Був-ись,- каже,- молодий,
То тоді носили,
А тепер ходи і сам,
Мені не до сили!»
НАБОЖНИЙ КСЬОНДЗ
В’їхав біскуп у село,
Мазура здибає.
«A czy w domu teraz ksiadz?» [12] -
Ласкаво питає.
«Ні, не вдома, - каже той, -
Пішов на хрестини.
Ксьондз-сусіда якось мав
Недавно родини…»
«Ksiadz ma dzieci, i ten chrzci?» [13]
«А що ж тута й злого?
Той у сього охрестив,
Сей тепер у того!»
Почув біскуп та й здихнув:
«Dzieci bez malzenstwa!..
Sluga boski traci czas!..
Lud bez nabozenstwa!
A czy czesto msze on ma?» [14]
«О, завсігди, пане!
Хоч так часом підіп’є,
Що й рівно не стане,
І руками, бідий, все
Олтарик хапає,
А все-таки цілу мшу
Слічно відправляє».
PASA NA DZIECI [15]
Їздив біскуп по панах,
Грошей налупився,
Подарунків нахапав,
Наївся, напився.
А тут йому ще їден
Гедзелу підносить
І ситого на обід
Ще до себе просить.
Їде біскуп і туди,
За столом сідає…
Ото страву подають,
Дідич припрошає.
А той їв би ще таки,
Тілько промахнувся -
У дорозі, на біду,
Поясом стягнувся.
Що робити? Розпусти -
Якось не годиться!
А так сиди та не їж -
Дідич образиться…
Аж тут якось під вікном
Малі діти грались,
І, звичайне, дітлахи
Бігали, сміялись.
Ото біскуп не промах,
На фиглі береться.
«Ej ze, dzieci, bede bic!» [16] -
Кричить і сміється.
«Ej ze, dzieci, bede bic!»
А діти сміються
Та вже собі й до вікна
По кількоро пнуться…
Тоді біскуп з себе пас.
«Poczekajcie z, dzieci!» [17]
Та на хлопців помахав:
«A pasa na dzieci!»
BISKUPSTWO
Коли біскуп був не біскуп,
А плебан убогий,
То і пара добре везла,
А часом і ноги.
А як біскупом зробився
Та вбився у сало,
Тоді йому і чотири
Зробилося мало.
Раз він гнався шістьма кіньми
В шовках та у злоті,
Як нагнався на баюру,
Застряг у болоті.
Бились-бились сиві коні
Та й лягли, до лиха;
Мовчав-мовчав і сам біскуп
Та й промовив стиха:
«Co to, - каже, - byc plebanem!
Plebanstwo to glupstwo!
Lecz biskupem - co za ciezar!
Ciezarne biskupstwo!» [18]
ПІП І КСЬОНДЗ
Ксьондз сміється: «Паки! Паки!
Дай, попе, табаки!»
А піп каже: «Surdum corda! [19]
На, теляча морда!»