Поiзди йдуть на Берлiн (збiрка) - Страница 6

Протягом трьох день Ваш труп зі Шпре перебував під безперервним струменем клясичної холодної води й забезпечений од розкладання потрібною ізотермічною температурою, він лежав як своєрідний консерв похмурого Берліну, — міста незміряних темпів, яке вирішило й Вашу долю вчора, о 24, — за байдужим медичним словом закону.

Час від часу вартовий при трупах підіймав краєчок мокрого простирадла, яке вкривало Ваш труп зі Шпре, щоб дати неприємну негативну відповідь на німе запитання задубілих очей живої жінки, живої дитини, які до Вашого трупу зі Шпре не мали жадного відношення, а головне тому, що вони приходили з того боку кордону й морг для них непомітна, несподівана, дуже рідко в загальному житті потрібна, випадкова й жахлива установа, куди приходять з посиленим пульсом і тим німим запитанням, на яке ваш труп зі Шпре нікому жодної відповіді не дав.

По трьох днях Ваш труп зі Шпре поховано на громадському кладовищі, і таким чином Ваш вихід з норми населення остаточно ратифіковано.

За Вашою труною не було довгого хвоста жалісних родичів, не було квітів, не було оркестрів, не було промов, не було ладану, не було сантиментів, не було плачів, не було м'якотілих випадків перехожих, навіть не було старців та собак. Отже, Ви зникли, як абсолютний нуль, за яким поставлено крапку.

Але стоп!

Я знаю й мушу говорити про ті обставини, що вони призвели Вас до самогубства.

Я знаю й мушу говорити, що цим обставинам мало, надзвичайно мало місцевих інтересів спорохнявілого старовинного кварталу. Всупереч твердженню медичного й поліційного протоколу я стверджую, що Вас зґвалтував державний устрій, соціяльні взаємини й становище тієї кляси, яка постійно постачає Шпре трупи своїх представників.

Ваш труп зі Шпре, — труп тієї частини пролетаріяту, що схиляє голову.

І вже тоді, коли билося й працювало живе серце, — незграбна од віку незмінно-епохальна людська машина, — вже й тоді — Ви були трупом:

Вас примушували працювати 14 годин на добу: —

Ви були тільки труп!

Вам скорочували кількість останніх пфенігів: —

Ви були тільки труп!

З Вас утворювали крошево крови й кісток: —

Ви були тільки труп!

Дивіденд хитався, — Вас льокавтували: —

Ви були тільки труп!

Ви були в кепці, на Вас не було чистого комірця, Ваші ботинки не було вичищено. Ви зокрема не мали фраку й світських манір і Вам було заборонено мати справи на Курфюрстендам у Вестені: —

Ви були тільки труп!

Так слухайте, Ви, — трупе зі Шпре, що вже нічого не можете слухати: —

Чому Ви тримали свої руки в кишенях, коли за Вашою спиною,

за Ведінґом,

за собачими норами Панкову,

за робітничим Берліном,

стояли й стоять велетенським Рот-Фронтом —

Ессен,

Дортмунд,

Рур!!!

27 лютого. Був на верхогонах у Штравсберґу. Поставив у букмекера 100 марок на спадкоємця крови Гамблетоніяна й Мамбріни, — прегарного коника «Фатерлянда».

Перед першим заїздом випив у буфеті три ґляси брантвайну та з'їв кілька бутербродів із шинкою.

«Фатерлянд» на початку поводився досить добре.

Але під кінець цей нещасний кляйдесдаль, — будь прокляте його ім'я й моя голова, — здав перед тракененом «Гансом».

Довелося дати 50 марок одному з банди «Завжди Вірних», — авансом за підрізування сухої жили в «Ганса».

Не вигоріло. — «Ганс» прийшов перший, «Завжди вірний» зник з 50-ма райхсмарками невідомо куди.

Я збігав до стійл і подивився на ноги «Ганса». Всі сухі й мокрі жили на місці. Може це й краще, бо вдруге поставлю на нього.

А втім, — розтрощив разом з іншими банкрутами статую Гіподамії та її батька Еномая, — царя Пізи в Еліді, що стояли при вході на гіподром.

Поліцай-президія прислала автокоманди нападу. Я втік.

1 березня. В райхстаґу запитання з правого крісла: — Чи відомо міністрові внутрішніх справ, що комуністи чинять опір панівній державній владі? Чи відомо, що комуністи 27 лютого вчинили погром на гіподромі в Штравсберґу? Чи відомо, що вони забили його величність короля Еномая та його найяснішу дочку принцесу Гіподамію, які користуються з нашої гостинности, а значить і з права недоторканости в нашій прегарній дорогоцінній (голос з місця: — а репарації?) ... дорогоцінній, — підкреслюю, — країні, в нашому любому Дойчляндові? Що гадають робити з приводу подій у Штравсберґу міністер внутрішніх справ та міністер закордонних справ?

Підголосок з місць соціял-демократів: — Чи відомо...

З лав комуністів: — чути сміх.

В льожі представників преси: — гомеричний регіт. Репліки: «Ну й ну!», «ой помру!», «Ги-ги-ги!», «Ха-ха-ха!», «Ги-ги... ги... попотами!»

Льожі чужоземних представників: — дипкорпус звільняє місця in corpore.

Голова: — дзвонить і закликає до тиші.

Скандал: з ґалерії лунає голос школяра: — Мамо, пан учитель говорив, що Еномай і Гіпопотамія давно окачурились, ще тоді, як мого дідуся не було й живого, і чоловічки тільки но встигли видумати бога і по вулицях не ходило котів і собаків. Чи це правда, мамо?

Мама: — Цссс... там унизу сидять вумні люди, Гансику, вони знають більше ніж пан учитель!..

Школяр: — Мамо, хіба вони вумні, — а чому в них такі маленькі голови і без волосів?

Мама: — Цссс... цить!

Голова: — просить сторожу з'ясувати, яким чином на засідання райхстаґу попадає плебс, а також вивести школяра, маму й комуністичного депутата від третьої виборчої округи Руру.

В залі пекельний галас.

В лавах правих: — злобний шепіт біля постаті, що внесла запитання, — «ви абсолютний дурень, — ми вас виключимо з партії, Дон-Кіхот ви нещасний, що ви наробили!»

Абсолютний дурень: — демонстративно пориває з партією й виходить з залі.

Шум. Сміх. Скандал.

Офіціоз міністерства внутрішніх справ уміщує звістку про подію в райхстаґу без коментарів. «Форвертс» запитує, чому соціяль-демократи, що завжди стояли на сторожі моральности, не внесли запитання міністрові освіти щодо вчителя, який у німецькій школі серед білого дня навчає дітей про штучність походження бога, а також робить натяки на походження людей, зокрема вогезів, кімврів, тевтонів, швабів та інших, не від нібелюнґів, а від котів і собак. «Роте Фане» містить статтю про новітню подорож Гуліверову по кулуарах райхстаґу, та про його зустрічі там з йеху та гуігнгнмами...

Щодо мене, — то, на мою думку, архітект Шінкель в жодному разі не побудував би райхстаґу, коли б знав про глупоту депутатів, які згодом будуть засідати в цій споруді зоологічного йолопства.

13 березня. Був на верхогонах з перешкодами у Карлхорсті. Поставив 150 марок на прегарного кохляні «Насредина», що йшов під жокеєм Карлом Ґелеґенхайтом.

Всі шанси були за. — «Насредин» випереджав на один метр всіх суперників. Бездоганно взяв бар'єри, але, — за три метри до фінішу злякався німецького республіканського прапору, став дибки й, збивши Ґелеґенхайта з сідла, розтрощив йому руку. Я був серед тих, що допомогли нещасному Ґелеґенхайту підвестися з маніжної жорстви й добили його на місці.

4 травня. Був у Гоппеґартені. Не ставив на жодну шкапу. — Була підозра, що всі рисаки — «мохрен-копфи». Зробив цілковито правильно. — Хоча біг був гарний, але, коли призова кандидатка англонорманка «Ґретхен» брала передостанній бар'єр, — під нею вибухнуло 400 грам динаміту. Кобила й жокей розлетілися в шматки. Я ніякого відношення до цього не маю.