Мама, донька, бандюган - Страница 43

Коли вірити паперам, оформленим за всіма юридичними правилами, гараж, в якому вони зачинилися, Гуллівер винаймав. Насправді людини, котра була записана його реальним власником, не бачив на очі, мабуть, навіть той злодій, котрий колись дуже давно разом з грішми прихопив з чергової обнесеної квартири паспорт, а потім недорого скинув цей документ. Орендував гараж Гуля по суті сам у себе, але враховуючи, що він там окрім машини тримав, краще підшарудіти та придумати собі липового власника. В разі чого звідки винаймач знає, що де в цьому гаражі заховано. Відбитків пальців на зброї Гуллівер завбачливо не залишав.

Рибалка нервував. За всіма нервовими чеканнями та зустрічами невпинно збігав світовий день, у січні сутеніє вже з початком п`ятої вечора, проводити розвідку на місцевості не виходило, потикатися в "Затишок" без хоча б поверхового вивчення обьєкту було занадто ризиковано та авантюрно. Правда, ще більш самовпевненою виглядала його задумка тимчасово залізти в шкуру ковбоя, нінзя, командос чи якогось іншого нащадка казкових лицарів і спробувати взяти з першого наскоку замок дракона, котрий тримає в мурованій башті прекрасну принцесу. Та на цю годину іншого виходу Рибалка просто не бачив. Він навіть не міг собі дозволити навести шороху по старих інформаційних каналах і хоча б з`ясувати, де в місті можна знайти такого собі Жигуна Сергія. Одне необережне слово - і він спалиться сам, заодно підпише смертний вирок Оксані з Людмилою. Тож доводилося рухатися буквально навпомацки.

Три "калаші" були старанно змащені і виглядали наче "з нуля". Рибалка признався собі - останній раз з автомата стріляв у армії, але там само пам`ятав, що у взводі вважався одним з кращих стрільців, про нього навіть писав місцевий бойовий листок, а фотопортрет відмінника бойової і, що характерно, політичної підготовки друкувала якось навіть "Красная звезда". Однокласниця, яка плакала на проводах і отримувала типові армійські листи, навіть певний час пишалася своїм "парнєм в арміі". Олег не думав, що навички колишнього прикордонника зовсім призабулися.

-Ніштяк машинки, скажи? Одна до одної, для себе тримаю.

-Тобі для чого?

-Ну, начальнику, - Карася Гуля за старою звичкою називав саме так, - життя тепер таке. До кожного в комплект по три рожки, один з трасерами, для понту. Ціна однакова, будеш брати три - скидку дам. Ти ж клієнт типу постійний. О-о, диви, яка річ! - поряд з автоматами він виклав "кольт" тридцять восьмого калібру.

-Звідки таке добро?

-Не знаю, чи правда, хочеш - перевір, коли цікаво. Але до наших ментів недавно американські копи приїздили. Ну браталися після спільних забавок у тирі, зброєю мінялися. Знаю, не можна, але думаю - не одна батл юкрейн водка пішла під це діло. А потім наш мент американського пістоля посіяв, по легенді - чергову зірочку замивав. Чи загубив, чи допомогли, точно тобі вже не скажу. Знаю лише, пацани говорили: тому, хто поверне, нічого не буде, більше того, сто баксів та проблем із законом не виникатиме. Хріна, ствола вже скинули мені задешево. Я дав півтори сотки, пацанчик радий був, наче слон. В ринок поки що цей дефіцит не пускаю, швидка засвітка гарантована, нехай ще десь рік полежить у мене. Не продається, просто нахваляюся. Коли не секрет, кого воювати зібрався?

-Секрет, секрет. Навіть наша з тобою сьогоднішня зустріч - секрет. Державна таємниця.

-Ага. Тоді є звичайні "макарови", два штука, один гарячий, знай. Десь в когось з нього минулої весни стріляли і влучили.

-Мені чисті не потрібні. Постріляю і викину, давай.

-Гранат парочку не бажаєте? - Гуля виклав чотири кругленьких металевих зелених яєчка, поруч поклав запали. Карась непевно стенув плечима.

-Хрін його... Парочку візьму.

-Точно на війну зібрався. Слухай, є балончик "Черемухи", свіженький. Спочатку газова атака, потім закидаєш фашистів гранатами, далі добивай піхоту з "калаша".

-До речі, бронетранспортера надувного немає в тебе?

Гуля цілком серйозно відійшов у куток, повернувся з новеньким бронежилетом, критично оглянув його, поклав зверху на зброю.

-Броня крєпка і танки наші бистрі. Усе, що можу запропонувати. Замовлення на бетеери, вертольоти та підводні човни виконуються гарантовано лише мінімум за півроку. Не жартую, серйозно кажу.

-Навіть про підводний човен?

-Ну, стосовно цього не знаю, грунт не зондував, але броневика цілком реально прикупити, навіть не завжди старенького. У Мукачеві випадок був: після вбивства одного місцевого крутелика в гаражі бетеера знайшли, у кабінеті, - Гуля багатозначно підніс пальця, наголошуючи на цьому слові, навіть повторив його: - Ка-бі-не-ті, пойняв? Автомати там на стінці висіли, наче рушниці мисливські, на спеціальних гачках. У дворі замість собаки злого крокодил на ланцюгу. Приятелі казали: "А чого, веселий чоловік був, зовсім і не бандит, а на броні ми всі на полювання їздили, з автоматами". Все то, сам розумієш, конфіскували, навіть крокодила. Між іншим, про рептилію в жлдному з протоколів н значиться. Наче тварюка наснилася усім, включно зі вдовою. Гадом буду, коли якесь тамтешнє ментовське начальство не вишиває тепер у чоботях з крокодилячої шкіри. Або, варіант, хабарі складує у гаманець з крокодила. Це о того, що при бажанні клієнта і його купівельній спроможності доставимо навіть крейсера "Аврору", не те що крокодилів з бронемашинами. Так що замовляйте, освоїмо.

-Ні, обійдуся без броника. Ось бінокля немає в тебе часом?

-З нього хіба стріляють?

-Ні, це я за бабами підглядати.

-Ти знаєш, є. Не смійся. Серйозно. Я тобі в навантаження дам, безкоштовно. Сувенір, приз для оптового покупця. Не тут, вдома, на зворотньому боці віддам, коли почекаєш.

-Гроші також по дорозі назад?

Рибалка витягнув з внутрішньої кишені скручені у тугенький качанчик та перетягнуті гумкою долари, простягнув Гуліверові.

-Наскільки я знаю, ціни в тебе не міняються, а клієнтам типу мене ти робиш знижки, відсотків десять? Чи правила помінялися?

-Що з вами робити...

-Звичайно, коли засвічені "волини" можна скинути без особливого ризику. Значить, тут за автомат, пістолет і дві гранати. Як ти любиш, дрібними купюрами. Плюс чотири сотні зверху. Мені потрібна тачка на прокат. Рівно за добу, можеш час засікти, я тобі повертаю, - випереджаючи можливі запитання та неодмінні гариканяя, Карась підніс руку догори. - Так або ні, інакше чотири сотні заробить за одну добу хтось інший.

Навіть якщо Гуля і хотів заперечити, єство не обдуриш: рука вже відчула гроші на дотик, із привабливим пухкеньким свіженьким качанчиком розставатися не хотілося, тож він лише запитав для порядку:

-Ти ж її не поб`єш?

-Ремонт в разі чого за мій рахунок. Або компенсую, куплю тобі таку саму беушну "беемвуху", не буду ж я стару на нову спеціально для тебе в разі чого міняти. Чи шкода тачки?

-Раз питаєш, значить таки збираєшся її ухайдокати. Давай вже відразу бери в мене зброю разом з машиною, відкрию кредит, бінокль так само задарма віддам, презент фірми оптовому покупцеві.

-А якщо я машину неушкодженою поверну? Я ж тебе знаю, Гуля, ти лиш живі гроші побачиш - усе на продаж виставляєш.

-Закони бізнесу. Є нагода - продавай, є можливість - купляй. Тільки так, інакше гаплик усьому.

-Ні, братан, тачку ти або даєш мені напрокат, або не даєш зовсім, - його власну машину в разі чого засвітити не складно, традиційно брати колеса в когось з пацанів у ситуації, що склалася, теж чималий ризик. Гуллівер був справжньою людиною бізнесу, постачав зброю будь кому, аби лиш платили. Де, коли і в кого ця зброя стрельне, його абсолютно не обходило. Так само ніколи не складав списку, хто, коли і в якій кількості купив у нього знаряддя для вбивства. У стосунках з кримінальним світом дотримувався нейтралітету, постійно наголошуючи свій життєвий принцип: "Я лише комерсант". Щоправда, стороння людина могла звернутися до нього лише за іменною рекомендацією. Отже, людиною Гуля був абсолютно нейтральною, а раз так - то і старенький "БМВ", на якому він, до речі, офіційно їздив за довіреністю, складеній за таким самим принципом, як папери про аренду гаража, був безпечним для Олега транспортним засобом.