Мама, донька, бандюган - Страница 2

Довго без роботи Олег Рибалка не сидів. Він вибрав золоту середину між карним розшуком і відвертим криміналом - пристав до гурту колишніх ментів, по оперативним розробкам подібні групи проходили як "цвітні бригади". Знаючи міліцейські порядки так само, як закони і понятія злочинного світу, "цвітні" займалися тим, що "ставили крышу", або крышевали різні комерційні структури. Це був напівкримінальний бізнес, але тим зручний, що охоронні "контори" були офіційно дозволені, а колишні менти, яких ненавиділа міліція і через можливість більш-менш вільно діяти побоювалися бандити, прекрасно вміли тримати на безпечній дистанції як тих, так і інших. І самі трималися на безпечній відстані - не поспішали давати інформацію колишнім колегам і не залазили глибоко у відвертий кримінал.

Гуртом "цвітні" довго не протрималися, кожен потроху знаходив себе, хтось таки підписувався на серйозний незаконний бізнес, хтось починав працювати на солідні банки та концерни. Рибалка прибрав до рук ринок "Універсум". Якщо визначити більш точно: в один прекрасний день прийшов до директора, якого знав ще по роботі в розшуку, навіть колись намагався розкрутити по серйозній статті, але не вдалося через доведену - ясна річ! - відсутність у його діях складу злочину, і сказав: "З вашого базару треба викинути чорних!" Абхазці насіли на "Універсум" круто, директор останній рік навіть не відчував себе на ринку господарем, чорні виганяли з території народ, перекупали торгові точки, зброя та наркотики почали з`являтися вже напівлегально, ще трохи - і директор може реально сісти, тепер склад злочину точно знайдуть, адже як не крути - він, керівник, допустив все це неподобство. Звичайно, краще мати власний "дах", аніж лежати під чорножопими. Як все відбувалося - окрема історія. Рибалка сам розробив операцію, люди в нього вже були, мало не в кожного зона за спиною, але відсиділи хлопці швидше через власну дурість та недосвідченість, просто в кожного була в житті ситуація, яку не змогли вчасно прорахувати. До речі, саме вони охрестили свого шефа Карасем. Аналогія проста: Рибалка - риба - карась. Хоча й досить дивна - чому коли риба, то відразу карась? Швидше за все, карасів той, хто придумав погоняло, ловив найчастіше... Тоді трошки постріляли, когось довелося злити ментам, звичайно ж - добрим знайомим, нехай їхню ефективну та професіональну роботу помітить дурне начальство, не зашкодить. Кінець кінцем після переговорів абхазці забралися з "Універсуму", керуючись принципом фельдмаршала Кутузова: краще відступити, аби зберегти армію. Правда, Кутузов, як говорить історія, перейшов у контрнаступ і копняками погнав французів, а від горян чорножопих Рибалка таких нелогічних дій не чекав. Київ великий, місце собі вони завжди знайдуть.

Було це три роки тому. І навіть оприлюднення подробиць не змінить громадську думку про соціальний статус Олега Рибалки, начальника служби охорони ринку "Універсум", і йому подібних. Все одно бандит, бандюга, бандюган. Та Олег і не заперечував особливо. Професія популярна в народі, поважають і бояться, а ментів просто бояться, без натяку на повагу, часом панічно, тваринно. Знову ж таки, з жінками проблем немає... Не було...

Городской шалман, жизнь пропащая.

Не ругайся, мама, я гулящая...

Дурна пісенька, але цілком відповідає теперішньому настрою Олега Рибалки на прізвисько Карась. Він знову сьорбнув с фляги. Повії набридли, навіть ті, що коштують дорого, а йому дістаються безкоштовно. Дівчатка, котрі пропонують себе просто так, в надії сховатися за мужньою спиною такого собі опришка, теж дістали. Йому тридцять п`ять, в нього є робота, доволі безпечна як на банального бандюгана, є гроші, квартира-фортеця - такий гонорар заплатив йому вдячний директор за вирішення "абхазької проблеми", Карась не надто опирався. Тим самим директор дав зрозуміти: він розрахувався, і тепер начальник охорони зберігає статус найманої робочої сили, не вимагає до себе особливого ставлення і виконує розпорядження керівництва. Правда, директор таки розумів, чого вартий колишній сищик, особливо ним не керував, просто в охорони своя ділянка роботи, за яку начальник відповідає цілковито, а в інших - своя, і ніхто ні до кого не лізе з дурними порадами та недоречними вказівками. Поки що працювали на взаємній довірі. Та й досвіду для того, аби дурно ризикувати не совати голову в якесь пекло чи ризикувати задницею заради слизьких, сумнівного ґатунку справ, у Олега достатньо. Тепер йому потрібна сім`я. Родина. Алла здавалася йому іншою, не схожою на тих баб жінкою. Він мало знав світ, в якому вона оберталася. Але і в ньому він, Олег Рибалка, виявився для Алли Різник усього - на всього Карасем. Вона ставилася до нього, як до Карася. Вперше він відчув себе не сильним розважливим мужиком, а екзотичною звіринкою. Пандою, коалою чи довбаним тритоном.

Як тут обійдешся без ковтка "Генессі"!

Олег приклав флягу до вуст, на кермі лежала тепер одна рука, на мить він відволікся від шосе, аби ковтнути. І саме в цей момент з тротуару під світло фар просто під колеса його машини - "опель-омега", зеленого кольору, державний номерний знак КИС 1245 Д - кинулася людська постать.

Нога вдавила педаль гальма в підлогу, фляга випала під ноги, руки вивернули кермо ліворуч, машина ковзнула, її розвернуло боком на слизькій дорозі. Людина стрибала просто під машину, неслася, нагнувши голову, аби напевне, та маневр не вдався. Самогубець лише буцнув капот, і, такі зіштовхнувшись з правим боком "опеля", гепнувся просто під колеса, розвернувшись від удару, на спину та дриґнувши ногами. Без сумніву, головою об асфальт.

Кілька секунд, що дійсно - таки не брешуть гадські книжки! - видалися кількома годинами Рибалка вийшов з машини, обійшов її спереду і схилився, роздивляючись потерпілого. Туди ж твою в Бога маму! Це була жінка, коли бути точним - дівчина, навіть не так: дівчисько, зовсім молода сцикуха, років шістнадцяти, у стандартній дублянці та пухнастому береті, який міцно тримався на голові і, будемо сподіватися, пом`якшив удар. Вона лежала, розкинувши руки та ноги, очі заплющені. Присівши, Олег торкнувся її обличчя, посунувши руку трохи нижче, помацав шию, відчув під пальцями тремтіння і полегшено зітхнув. Жива, хоча, ясно, непритомна. Відчувши знайомий, але в даному випадку досить сторонній запах, нахилився зовсім близько, глибоко вдихнув носом. Зовсім добре. Від потерпілої війнуло зовсім не підлітковим перегаром, причому досвідчений дорослий чоловік безпомильно визначив - горілчаним, не чистим, та горілка все перебиває, ймовірно мішала її з вином чи шампанським, хоча по обличчю, навіть якщо його не можна толком роздивитися при досить умовному освітленні, не скажеш, що бухає дівчисько постійно та професійно. Знову ж таки, одягнута зі стандартною пристойністю. На повію однозначно не схожа, та й район не той, де вони отак серед ночі вештаються проспектом.

Так.

Олег випростався, автоматично помацав кишеню в пошуках рятівної фляги і знову вилаявся, відсмикнувши, немов обпікшись, руку. Досить і того, що він уже випив. Для тих, хто ще не зовсім зрозумів ситуацію, Рибалка готовий був пояснити її популярно, на пальцях. Отже, дівку нюхатимуть в останню чергу. Для працівників ДАІ він - крутий, який п`яним сів за кермо, і кількість випитого нікого не цікавить, запах є навіть від маленького ковтка. Наявність алкоголю в крові доведе будь-яка медична експертиза. Гнав машину, ігноруючи правила дорожнього руху, бо для них, крутих власників іномарок, вони не писані. Звичайно ж, збив дівчинку, причому - навмисне, тут сумнівів нема і бути не повинно. Більше того, коли з`ясують його особу, менти за такий подарунок даїшникам поляну накриють. Останніх півроку колишні колеги, з рідного ж Харківського відділу, тільки й шукають нагоди, аби в легальний та законний спосіб притиснути "зсученого" до нігтя. Механізм Рибалка знав досконало, сам колись непогано практикував. Головне - зачепити потрібну тобі особу, будь за що, за найдрібніший передбачений карним кодексом гріх. Далі можна розкручувати, потроху, поступово, не кваплячись, повільно та впевнено. Потрапивши у звичайнісінький "мавпівник", при наявності великого ментовського бажання можна не вийти з-за ґрат як мінімум місяць, перекочувавши в КПЗ, а далі - в СІЗО. Навіть вправний адвокат, з якими, коли твоя воля, можна не надто рахуватися, всі вони гади продажні, готові за бабки першого-ліпшого чікатилу на волю видряпати, в таких випадках здатен розгубитися. Професійна майстерність розіб`ється об ментовську впертість, нахабство і принципову тупість. Як би не бився Рибалка карасем на розпеченій сковорідці, не довести йому, що дівиця сама кинулася під колеса. Та й вона, коли оклигає, навряд чи в змозі буде щось пригадати толком. Напилася, от і перемкнуло.