Краiни свiту. Азiя - Страница 18

Панорама Джакарти

Центром індонезійської культури є острів Балі, який ще часто називають «островом тисячі храмів». Головними пам’ятками минулого вважаються так звані «королівські могили» (XI ст.) та «Слонова печера» зі статуєю слоноголового бога Ганеші (XII ст.).

Велику зацікавленість викликає також буддійське святилище на півдні острова Ява - Боробуддур («багато Будд»). Воно є унікальним свідченням розквіту середньовічного індонезійського мистецтва й найбільшим монументом Південної півкулі. Святилище збудоване близько 800 року і має вигляд гігантської кам’яної піраміди, складеної з 10 величезних сходинок. У Боробуддурі існує 1 460 рельєфів, що розповідають про життя Будди, та 504 статуї цього божества. Величезний храмовий комплекс відтворює легендарну гору Меру з давньоіндійської міфології. За легендою, на її вершині тримається весь Всесвіт.

А в Прамбанані існує величний індуїстський храмовий комплекс Лара Джонгранг (IX-X ст.). Він включає три великі храми, п’ять менших святилищ та численні каплиці.

На Яві розмістилася також столиця Індонезії - місто Джакарта. У XVII ст. тут була фортеця Батавія - адміністративний центр Нідерландської Ост-Індії. Джакарта є важливим транспортним вузлом країни, її головним культурним та науковим центром. У місті діють понад 100 вузів, у тому числі Університет Індонезії, багато наукових спілок, музеїв, бібліотек та архівів. Крім того, в Джакарті діють етнографічний парково-розважальний комплекс «Міні-Індонезія» (з храмами та фантастичним живим птаством під куполом із сітки), культурно-розважальний комплекс «Таман Ісмаїл Марзукі», виставковий комплекс та відкритий зоопарк Пунчак Сафарі.

Велике враження справляють також палац президента та палац мистецтв, канали, старі будівлі в «колоніальному стилі», мечеть «Істікляль» (одна з найбільших у Південно-Східній Азії). Саме у Джакарті в 60-х рр. були збудовані перші висотні споруди: готель «Індонезія», універмаг «Давнина», Центральний банк, будівлі кількох посольств.

Той, хто завітає до Індонезії, ніколи не відмовиться від пропозиції подивитися виставу знаменитого театру тіней (ваянг-куліту). Під час спектаклю людина, яка керує ляльками (даланг), пересуває своїх зроблених зі шкіри буйвола «артистів» (на них спрямовується світло) перед білим екраном. Таким чином, глядач бачить як самих ляльок, так і їхні тіні. Вистава, що є не тільки спектаклем, а й своєрідним ритуальним дійством, відбувається протягом усієї ночі. Найчастіше розігруються сюжети з індійських епосів «Рамаяна» та «Махабхарата».

Серед оригінальних місцевих театрів є також такі, де «виступають» об’ємні дерев’яні ляльки, актори в масках та без масок (в останньому живі люди імітують рухи маріонеток). А на Балі можна побачити давні ритуальні танці кечак («мавпа») та крис («кинджал»), які відтворюють двобій між відьмою та драконом.

Індонезія наче перебуває в кількох часових вимірах: її великі міста є сучасними мегаполісами з розвиненою інфраструктурою, але водночас усе це співіснує також з доісторичними обрядами, ритуалами й племенами, яких майже не торкнулася цивілізація. Символом країни могла б стати рафлезія - найбільша квітка на Землі (близько метра в діаметрі). Бо Індонезія - то окремий світ, що справді нагадує величезний оберемок фантастичної зелені, прикрашений гігантською квіткою.

Йорданія - королівство в Південно-Західній Азії, на північному заході Аравійського півострова, має спільні кордони з Сирією, Іраком, Саудівською Аравією та Ізраїлем. Скориставшись морським шляхом, можна швидко потрапити й до сусіднього Єгипту, з яким у країни немає сухопутного кордону. Загальна площа королівства становить 89 213 км². Тут мешкають близько 5 млн людей. Через те що 60 % місцевих жителів - молодь, яка не досягла 20 років, у країні зареєстровано найвищий рівень безробіття у світі. Державною релігією є іслам, але немало йорданців сповідують християнство. Взагалі, тутешня земля є однаково священною для представників трьох найбільших світових релігій - християнства, мусульманства та іудаїзму. Може, тому всі мешканці цієї загадкової для нас країни живуть дуже мирно. Якщо якийсь куточок на земній кулі й заслуговує на назву святої землі, то це, безумовно, Йорданія, бо для християн та іудеїв її територія - це історична арена, яка була свідком більшості давніх релігійних подій, згодом увічнених у Святому Письмі. А для ісламу ця країна - Благословенна Земля, що лежить між трьома найбільшими мусульманськими святинями: Меккою, Мединою та Єрусалимом і є свідком народження ісламу та перетворення його на світову релігію.

Пустельний краєвид

Майже на кожному квадратному кілометрі йорданської землі можна знайти історичну пам’ятку. Саме тут людина кам’яного віку вперше почала будувати житло й переходити до осілого способу життя. Найдавніші згадки про існування таких поселень датуються VIII тис. до н. е. До речі, вздовж місцевих доріг можна побачити руїни давніх невеличких поселень. А одне з них, Бейду (у III тис. до н. е. воно, навіть за сучасними уявленнями, мало досить високий рівень розвитку цивілізації), вважається прообразом перших міст на планеті.

Йорданія - це земля культури, особливої краси та нечуваних контрастів, давня і напрочуд молода водночас. Офіційно нова держава з’явилася на мапі світу тільки 25 травня 1946 року. Таким чином, з моменту офіційного утворення Йорданії минуло лише 59 років. Але на територіях уздовж ріки Йордан люди селилися з давніх-давен. Місцеві жителі мають право пишатися: вони змогли зберегти величезну кількість пам’яток різних епох і цивілізацій. Щоб ознайомитися з ними, близько мільйона туристів з усіх країн світу щороку приїздять сюди.

Колись, приблизно у II тис. до н. е., сюди переселилися племена аморитів. Так виник Ханаан, куди через 500 років прийшов зі своїм родом Авраам, відомий арабам як Ібрагім. У XV-XVIII ст. до н. е. на території Йорданії існували королівства, відомі нам зі Старого Завіту: Едом, Моав, Гілеад (нинішній Джераш), Аммон. Столицею Аммона було місто Рабат Аммон, яке сьогодні перетворилося на столицю країни Амман.

Десь у середині XIII ст. до н. е., за переказами, саме тут пройшов Мойсей, що вів свій народ через пустелю. У подальшому йорданські землі бачили євреїв, філістимлян, римлян, хрестоносців, англійців…

Кожен, хто потрапляє до Йорданії, одразу ж відчуває, що він ніби опинився в якомусь іншому світі. Фантастичні незбагненні пейзажі, які наче належать іншій планеті, справляють неабияке враження. Природа Йорданії має характерну сувору красу. Чотири п’ятих країни - пустеля, що лежить на стику Сирійської та Північно-Аравійської пустель. Води тут немає - її запаси знайдені тільки на території кількох оазисів. На північному заході країни розташоване плато, що обривається в напрямку долини ріки Йордан. Це - Східні висоти, що сягають 1067 м над рівнем моря. Вони починаються від ріки Ель-Ярмук, яка відокремлює їх від Голанських висот. Ця притока Йордану розділяє три країни: Йорданію, Ізраїль та Сирію. Опади, що іноді трапляються в районі Східних висот, сухими руслами (ваді) потрапляють до легендарної річки. А вздовж західного кордону держави тягнеться глибока рифтова долина, де знаходяться річка Йордан, западина Ваді-ель-Араба та Мертве море. Долина тягнеться на південь до Червоного моря і далі - до Великих озер Східної Африки.

Рослинність Йорданії переважно напівпустельна, а в східних районах пустельного типу ростуть невисокі багаторічні трави, такі, як полин, кущі та посухостійкі однорічники. Але тут зустрічаються навіть старовинні дубові ліси і чагарники. На північному заході, де є земля, придатна для сільськогосподарських робіт, вирощують овочі та фрукти. На півдні, де грунти не такі родючі, вирощують тільки зернові. А в рифтовій долині використовують штучний полив, що разом із м’яким кліматом дає змогу збирати по три-чотири врожаї на рік.