Комедii - Страница 107
Туанетта (до Ареана). Пане, там прийшов якийсь лікар і хоче вас бачити.
Арган. Який лікар?
Туанетта. Лікар як лікар.
Арган. Яв тебе питаю, хто він такий?
Туанетта. Я його вперше бачу, але він скидається на мене як дві краплі води. Коли б я не була впевнена у тому, що мати моя була чесною жінкою, я могла б подумати, що це мій брат, якого вона подарувала мені після смерті мого батька.
Арган. Приведи його.
Беральд. Вам щастить. Один лікар вас покинув, а другий вже тут як уродився.
Арган. Я все боюсь, коли б через вас не сталося якого лиха.
Беральд. Ви знов своєї!
Арган. Та, бачте, лежать мені каменем на серці усі оті не відомі мені хвороби, оті…
Туанетта. Добродію, дозвольте мені відрекомендуватися й запропонувати вам мої скромні послуги щодо всіляких кровопускань та проносних, які вам будуть потрібні.
Арган. Добродію, я вам дуже вдячний. (До Веральда). Їй-право, викапана Туанетта.
Туанетта. Добродію, прошу мені пробачити: я забув загадати дещо моєму слузі; я зараз вернуся.
Арган. Ну? Чи не здається вам, що це власною персоною Туанетта?
Беральд. Так, дуже велика схожість. Та це не вперше трапляється, історія сповнена прикладів такої гри природи.
Арган. Мене це дуже дивує, і…
Туанетта. Чого ви бажаєте, пане?
Арган. Що таке?
Туанетта. Хіба ж ви мене не кликали?
Арган. Я? Ні.
Туанетта. То, мабуть, мені у вухах задзвеніло. Арган. Почекай тут трохи, — побачиш, як. цей лікар на тебе схожий.
Туанетта. Аякже! Мало в мене роботи! Чи я його на бачила абощо?
Арган. Коли б я не бачив їх обох, то подумав би, що це та ж сама людина.
Беральд. Я читав багато цікавого про таку схожість і навіть пригадую собі за наших часів один подібний випадок, коли всіх було обдурено.
Арган. Я б, напевне, помилився і заприсягнувся б, що це та ж сама особа!
Туанетта. Добродію, прошу покірно пробачити мені.
Арган (стиха до Беральда). Це щось надзвичайне!
Туанетта. Ви, сподіваюся, не вважатимете за дровину мого бажання відвідати такого славнозвісного хворого, як ви: про вас гомонять по всіх усюдах, і ця ваша слава може виправдати мою надмірну цікавість.
Арган. Добродію, я до ваших послуг.
Туанетта. Я помічаю, добродію, що ви дивитесь на мене дуже пильно. Як ви гадаєте — скільки мені років?
Арган. Мені здається, що найбільше — двадцять шість або двадцять сім років.
Туанетта. Ха-ха-ха-ха-ха! Мені дев’яносто.
Арган. Дев’яносто?!
Туанетта. Еге. Ви бачите перед собою наслідки секретів моєї майстерності, які допомагають мені зберігати себе таким свіжим та здоровим.
Арган. Що й казати, добрячий молодий дідок на свої дев’яносто років!
Туанетта. Я мандрівний лікар: ото ходжу собі з міста до міста, з провінції до провінції, з королівства до королівства, шукаючи цікавого матеріалу, гідного мого хисту, вишукуючи вартих моєї уваги хворих, що здатні були б показати на собі наслідки застосування великих і прекрасних секретів, які я винайшов у медицині. Я не розважаюся нікчемними буденними хворобами, такими дрібницями, як ревматизми, бешихи та флюси чи то лихоманки, істерики або мігрені, — ні, я їх зневажаю! Я шукаю серйозних хвороб: добрячих тривалих пропасниць із запаленням мозку, добрячого плямистого тифу, добрячої чуми, добрячих водянок, добрячих плевритів із запаленням легенів — отут я на своєму місці, тут я тріумфую. Я дуже хотів би, добродію, щоб на вас напали всі ті хвороби, які я назвав, щоб усі лікарі від вас відсахнулися, щоб ви втратили всяку надію, щоб ви дійшли до агонії, — о, тоді я показав би вам перевагу моїх лікувальних засобів і моє щире бажання стати вам у пригоді.
Арган. Я не знаю, як вам і дякувати, добродію, за вашу добрість.
Туанетта. А дайте-но ваш пульс. Ну-ну, бийся краще! Ану ж бо! Я тебе примушу битися як слід! Ого! Та цей пульс, півроку йому, добрий зухвалець! Відразу видно, що він іще не знайомий зі мною. Хто ваш лікар?
Арган. Добродій Пургон.
Туанетта. Такого прізвища немає в моїй записній книжці серед славетних лікарів. На що ви нездужаєте, на його думку?
Арган. Він каже, що я слабую на печінку, а інші запевняють, що на селезінку.
Туанетта. Всі вони неуки! Ви слабуєте на легені.
Арган. На легені?
Туанетта. Атож. Що ви почуваєте?
Арган. Часом голова болить.
Туанетта. Ну, звичайно, легені.
Арган. Іноді в мене ніби серпанок перед очима.
Туанетта. Легені.
Арган. А часом серце болить.
Туанетта. Легені.
Арган. Іноді я почуваю втому в усьому тілі.
Туанетта. Легені.
Арган. А коли то й за живіт ухопить, наче вколе.
Туанетта. Легені. Ви маєте охоту до їжі?
Арган. Маю, добродію.
Туанетта. Легені. А винце полюбляєте?
Арган. Полюбляю, добродію.
Туанетта. Легені. По обіді ви починаєте куняти та й не від того, щоб поспати трошки?
Арган. Не від того, добродію.
Туанетта. Легені, легені, кажу вам! Що звелів вам ваш лікар їсти?
Арган. Він приписав мені суп…
Туанетта. Неук!
Арган. Курей, індичок тощо…
Туанетта. Неук!
Арган. Телятину…
Туанетта. Неук!
Арган. Різні бульйони…
Туанетта. Неук!
Арган. Свіжі яєчка…
Туанетта. Неук!
Арган. А ввечері — чорнослив, для прочищення шлунка.
Туанетта. Неук!
Арган. І головне — пити вино лише дуже ріденьке, розводити його водою.
Туанетта. Ignorantus, ignoranta, Ignorantum. Треба пити чисте вино, а для того, щоб згустити вашу рідку кров, треба їсти добру ситу воловину, добру ситу свинину, добрий голландський сир, різні каші та рис, і каштани, й тістечка, щоб склеювати й обволікати шлунок. Вага лікар — йолоп. Я пришлю вам мого помічника і коли-не-коли заходитиму до вас сам, доки я ще тут, у цьому місті.
Арган. Не знаю вже, як вам і дякувати за все…
Туанетта. На біса вам оця рука здалася?
Арган. Що?
Туанетта. Оця рука. Та я б її зразу відрізав, бувши вами.
Арган. Навіщо?
Туанетта. Хіба ж ви не бачите, що вона відтягає до себе всю поживу і заважає тій стороні живитися?
Арган. Так, але ж мені потрібна моя рука.
Туанетта. Ще й праве око у вас, — я б його виколов, бувши на вашому місці.
Арган. Виколоти око?