Двобій на дні океану - Страница 2
Изменить размер шрифта:
іолетові кола. Скат зупинився між водоростів і гордовито дивився на ворога.Отямившись від шоку, Кір силувано озирнувся. Його пронизували якісь химерні відчуття. Людина назвала б це болем і роздратуванням. Кір був по суті беззахисний: він не мав ніяких запобіжників. Та й хто міг подумати, що на океанському дні з роботом може статися така пригода. А потім – нічого йому було відриватися од гурту…
Тьмяна пляма, що мріла між баговиння, поступово набула чітких обрисів – скат! Ледь розпізнавши ворога, Кір знову кинувся у бій.
Скат, що не чекав нападу, на якусь хвилю загаявся. Цього було Кірові досить. Мить – і страшна потвора гарячково забилася в залізних роботових обіймах.
Кір втратив орієнтацію. Все довкола пойняла пітьма. Як у лихоманці пульсував його електронний мозок. Та робот не відпускав ворога.
Обмацуючи слизьке скатове тіло, Кір наткнувся на око і з усієї сили штрикнув у нього металічним пальцем. Скат здригнув і завмер.
Випустивши мертву здобич, Кір, похитуючись, вибрів на чисту воду і повільно попростував назад, до будівельного майданчикаОригинальный текст книги читать онлайн бесплатно в онлайн-библиотеке Knigger.com