Батурин - Страница 73
дезидерат — побажання; пропозиція; вимога
делія — вид плаща на хутрі
десниця — права рука; рука загалом
дефензива — оборона
джаґан — чекан, кайло; вигнутий і загострений з обох кінців молот на довгому держаку для копання, розрихлення твердого грунту тощо
дзвін — тут: обід колеса
дзвінки (пільні) [дзвоники] — рослини з блакитними, синіми, ліловими, фіолетовими квітками, що за формою нагадують маленькі дзвоники
димензія — тут: розмір
дівина [дивина] — трав'яниста рослина з ясно-жовтими квітками
дідич — поміщик, великий землевласник
діймаво — гостро відчутно
довг — борг
Дольська Анна — княгиня, тітка польського короля С. Лєщинського, кума І. Мазепи
домашня війна — громадянська війна
допрос (рос.) — допит
доробкевич — людина, яка своєю працею «доробилося» місця в суспільстві, грошей, посад тощо
Дорошенко Петро — гетьман Правобережжя. Добровільно склав з себе гетьманські повноваження. 1676 р. І. Мазепа довго служив у нього, належав до його найближчого оточення.
дригнути — задрижати, здригнутися
дріб — тут: малі діти
дрянь черкасская (рос.) — погань українська; від черкаси — старовинної назви українців, зокрема козаків
евіденція — облік, реєстрація
едукація — освіченість, вихованість
екселенція — превосходительство, ясновельможність
ексцелента едукація (лат.) — прекрасна освіченість
електор — виборець
Ефіальт — у давньогрецкій міфології один із двох братів Алоадів — велетнів, які відзначалися надзвичайною силою. У дев'ятирічному віці вони намагалися побороти богів, згодом хотіли дістатися до неба і домогтися кохання богинь. За зухвалість були жорстоко покарані після смерті.
Єремія — великий старозавітний пророк, якому, зокрема, належить плач за зруйнованим Єрусалимом
єфимок [єфимка] — назва іноземної монети, переважно срібної (талер, голландська марка й ін.), яка була в обігу в Московії XVII–XVIII ст. Використовувалася як матеріал для карбування російської срібної монети.
жарений (рос.) — смажений
жгучий (рос.) — гарячий, пекучий
желати — бажати
жемчуг (рос.) — перли
живло — стихія; жива природа
жмінка — жменька
жолуб — жолоб, ясла
жужелиця — залишки після згорання твердого палива
завести — не виконати потрібного, обіцяного, шкодячи комусь
загальниця — час, вільний від посту
загарливий — запопадливий; напружений
задолувати — заховати (закопати під долівкою тощо)
задубіти — заціпеніти, втратити рухливість (від холоду, страху, горя тощо), також про покійника
заїрський перепуд — жах, переляк
закатрупити — вбити, замордувати
заков'язнути — померти
Заленський [Залевський] — за одними даними, ректор колегії у Вінниці, за іншими — ксьондз. За дорученням І. Мазепи, їздив у Саксонію, до короля Станіслава Лєщинського, привозив таємні повідомлення до Батурина. У 1720-их роках турбувався про долю мазепинців, зокрема за його протекцією був прийнятий під команду полковника Загвойського Опанас Герцик.
залив (рос.) — затока
замаєний — прикрашений зеленню, гілками, квітами
запрятати (діал.) — прибрати
зарисуватися — тут: потріскати
затроювати — затруювати
заушник — нашіптувач
заушниця — завушня; сережка
збігця — втікач
збірка — збір
звіди — розвідка, вивідування
звідомлення — звіт
Зґура Тимофій (Стигліїв, Гречанін) — за припущенням, належав до греків, які переселилися до Ніжина. Користувався довір'ям у гетьмана І. Мазепи, який посилав його, зокрема, в Туреччину з дипломатичним дорученням щодо можливої співпраці й допомоги у звільненні України. Гетьман доручав Зґурі і фінансові операції. Помер наприкінці 1708 р. у Ромнах — тодішній резиденції Карла XII та І. Мазепи.
Зеленський Дмитро — Лубенський полковник, свояк І. Мазепи. Належав до старшин, які після доносу В. Кочубея з власної ініціативи клялися у вірності гетьманові. Лише з ним, Д. Апостолом та Д. Горленком гетьман радився, чи йти на з'єднання з московським військом. Після Полтавської битви здався. 1711 р. був ув'язнений і засланий до Сибіру, де у злиднях помер.
зимний — холодний
зимно — холодно
зіло — зело; дуже
зільник — квітник
зіркатий — пухирчастий
злудливий — оманливий
зментружений — занепокоєний, стривожений
знаки перепинання (рос.) — розділові знаки
зовиця — чоловікова сестра
зорішливий — зоряний
зрабований — пограбований
ієрихонська труба — дуже гучний, трубний голос. Від назви біблійного міста Ієрихона, надзвичайно міцні стіни якого впали від звуку священних труб ізраїльських воїнів.
ізміна (рос.) — зрада
ізмінник (рос.) — зрадник
інкомодувати — причиняти неприємності
інсигнії [клейноди] — найчастіше дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення. У княжі часи до них належали бунчуки, стяги. У козацтва інсигніями були корогва (прапор-святиня), булава, бунчук, гербова печатка, литаври, сурми, тростинова палиця зі срібною кулею, пернач (полковницька регалія). Від XVI ст. ознакою найвищої військової (гетьманської) влади була булава. У духівництва інсигніями є митра, панагія, посох, корогва.
інтенція — намір
інтермеццо — невеликий музичний твір, виконуваний між частинами опери; вставний номер між різними п'єсами
інфлянт — генерал
іритація — роздратування, хвилювання
Іскра Іван Іванович (? -1708) — командир Полтавського полку (16961703), створеного у 1648 р. Під час другого Азовського походу (1696) з Полтавським полком брав участь в облозі і взятті турецько-татарських фортець у пониззі Дніпра, був наказним гетьманом над козацьким військом. 1700 р. очолював козацький загін у війні проти шведів у Ліфляндії. Не підтримав наміри Мазепи, і за це позбавлений полковництва (1703). Разом з Василем Кочубеем Іван Іскра викрив таємні зносини Мазепи з польським і шведським королями (1707). Надісланому Іскрою та Кочубеем листові Петро І не повірив і видав їх на розправу Мазепі. Козацький військовий суд виніс смертний вирок Кочубеєві та І., і їх прилюдно було страчено 26 липня 1708 р. у таборі поблизу с. Борщагівки (нині Погребищенського р-ну Вінницької обл.). Згодом обидва перепоховані у Києво-Печерській лаврі.
іскусно (рос.) — вправно; майстерно; мистецьки
ісоп — травяниста або дрібночагарникова рослина, один із видів якої має ефірну олію
істреблять (рос.) — винищувати
казна (рос.) — скарбниця
каламарська (душа) — чорнильна (душа) (каламар — чорнильниця) — про канцеляристів, писарів тощо
камаші — гамаші; теплі плетені або з грубого сукна панчохи без підошов, що одягаються поверх взуття; гетри
Кандиба Андрій — гетьманський канцелярист. У списку співробітників Генеральної військової канцелярії та Генерального суду, який подає С. Павленко у дослідженні «Оточення гетьмана Мазепи…», канцеляриста на ім'я Андрій Кандиба нема. Людина з таким ім'ям — це Корсунський полковник, щодо якого висловлювалося припущення, що перед призначенням на високу посаду він служив у І. Мазепи канцеляристом, оскільки канцелярист Андрій Кандиба першим розповів Петрові I про наміри гетьмана. С. Павленко стверджує, що О. Рігельман помилково назвав цим прізвищем іншого канцеляриста — Олександра Дуб'ягу, який потрапив у перші дні повстання в полон.