Наслідки виховання

Попервах Гед Борт викликав у наших вихователів захоплення.

– Він чутливий, наче струна скрипки! – вигукнула Ліна Хорда по тому, як вступні випробування скінчились і Гед Борт погордливо залишив сферозалу.

Мене оточили з усіх боків і один поперед одного поздоровляли з новим вихованцем, що мав такі чудові якості.

Дійсно, всі ми переконалися: швидкість і точність реакцій ставить Геда незрівнянно вище проти інших учробів. Досить було хруснути гілці де-небудь у лісі, що обіймав Базу, і Гед весь перетворювався на увагу. Зафіксувати у нас такий звук, окрім Борта, не міг ніхто. Слід сказати, що у зв’язку з цим траплялися різні непорозуміння. І співрозмовник Борта – чи то людина, чи робот – нерідко бував украй спантеличений, коли Гед без будь-якої видимої причини раптом обривав себе на півслові і ніби кам’янів, напружено вслухаючись у щось, почуте тільки ним самим.

Та з певного часу в характері Геда Борта стала проступати, либонь, надмірна подразливість і нервозність. Такі риси в роботах безжально викорінювались, – адже ми готували їх до штурму наддалеких зоряних систем, і найневинніший зрив під час польоту міг спричинити до катастрофи.

На кожного вихователя в нас припадало, як правило, по одному учробові.

Я і Гед жили в невеличкому двоповерховому котеджі, точнісінько такому, як і десятки інших, розкиданих по території Бази.

Якось шеф сказав мені:

– А ти знаєш, Ерго, твій Гед Борт робить успіхи. Він просто мистецьки виконав сьогодні тактичне завдання. Головне – спокійно й розважливо. І це маючи таку сигнальну систему!

– Дякую, професоре, – щасливий пробелькотів я.

– Якщо так піде далі, – казав шеф, – то хто знає, можливо, База рекомендуватиме Геда Борта Координаційній раді на роль капітана зоряної експедиції.

В першу мить мені забракло слів.

Виховати капітана міжзоряної експедиції роботів – це була заповітна мрія кожного з нас.

І справді, під час останніх випробувань Гед Борт зарекомендував себе просто блискуче. Він спокійнісінько крокував крізь шалений вогонь, розважливо виконував завдання, відкидаючи з дороги розжарені уламки марситу, що будь-якої миті могли вибухнути й перетворити його на попіл. Хтозна-куди зникла Гедова подразливість, оприскливість, котрою наділив його попередній вихователь!

«Ось що значить правильне виховання, – думав я, крокуючи по пругкій пластиковій стежці. – Воно може позбавити учроба будь-яких вад».

Я йшов, незважаючи на колючі віти розквітлої акації, що траплялася мені на путі. В голові бриніли слова, сказані шефом на прощання:

– За два тижні в Ріо-Прадо розпочнуться відбіркові випробування для учробів-капітанів. Ото ж бо… готуйте Геда. Ви полетите туди обоє… Заслужили.

Я тоді й у голову не покладав, що через день із Бортом станеться ганебна пригода, пригода, що розіб’є всі мої райдужні надії.

Та розповім усе по черзі.

Того вечора я, як ви розумієте, був у доброму настрої. Поринувши у свої думки, я брів однією з вуличок Бази й не зчувся, як дійшов до величезної білосніжної