Загадкова дія - Страница 2

Изменить размер шрифта:
Катя, озирнувшись. – Нічого не розумію…

Тоді Енквен, легко підбігши до лаборантки, взяв у неї з рук олівець. Паперу не було. Єдиний аркушик, що на ньому Катя занотувала умову задачі, був весь покреслений. Та робот знайшов вихід: він притьмом скочив до стіни і став виводити на її світлокремовій поверхні якісь формули.

Катя напружено вдивлялася в те, що писав для неї Енквен.

– Збагнула! – нарешті вигукнула вона радісно.

– До цього, – показав Енквен на останню формулу, – треба ще додати інтеграл зіткнення.

– Ну, звичайно! Тут я вже упораюсь сама. Дякую, Енквене. Дай, я тебе за це розцілую!

Та Енквен ухилився од незрозумілої йому пропозиції. Відбігши вбік, він закляк в очікуванні. «Наче барс перед стрибком», – подумала Катя, зачиняючи за собою двері.

Робот вийшов із стану нерухомості тільки тоді, коли завмер звук вимкненого внизу транспортера.

Енквен ретельно витер вініловою щіткою всі написи на стіні й повільно пройшовся по кімнаті. Так він робив завжди, коли не міг відшукати логічного розв’язання якоїсь проблеми.

Непомітно стало вечоріти. Зачувши в коридорі знайомі енергійні кроки, робот увімкнув люмінесцентну панель, і денне світло затопило кімнату.

Павло Пилипович, що ступив йому назустріч, був у доброму гуморі. Заняття роботів на воді минули сьогодні успішно.

Хвилин за сорок, нагомонівшись донесхочу з Енквеном, начальник вестибулярного відділу підвівся, збираючись іти.

– Отже, навігаційну задачу розв’язано правильно? – ще раз запитав Енквен.

– Правильно, – стоячи перед роботом і дивлячись кудись поверх нього, відповів Павло Пилипович. – Але де ти взяв цю умову? Я, на скільки пам’ятаю, не давав тобі такої задачі.

– Попутно довелося розв’язати, – ухиляючись од прямої відповіді сказав Енквен.

«В нього вже є свої таємниці», – подумки відзначив Павло Пилипович.

– Тепер іще одне запитання, шефе, – сказав Енквен. – Що означає дія «цілувати»? Я не знайшов відповідної інформації.

Здається, вперше за всі три роки навчання роботів молодий вестибулярник не знав, що відповісти своєму учневі.

– Бачиш… Це довго пояснювати. Зараз уже пізно. Я завтра принесу тобі книжку. ПочитаєшОригинальный текст книги читать онлайн бесплатно в онлайн-библиотеке Knigger.com